ПРЕС-КЛУБ "НЖ"

 
Наша адреса:
44300 м.Любомль
вул. 1 Травня, 18
тел.: (03377)
2-41-31, 2-41-75
e-mail: lb.gazeta@gmail.com
Наші банківські реквізити:
ПОГОДА
Кнопка сайту

Ми будемо вдячні Вам, якщо ви розмістите нашу кнопку на Вашому сайті


ОСВІТА КУЛЬТУРА
«Я дуже люблю театр і своє село Красноволю…»
Ці слова Світлана Савош — завклубом села Красноволя, промовляла з таким непідробним пафосом і щирістю в голосі, що вгадувалося продовження думки, яке точно затаїлося в серці: «… що хочу бути з ними завжди».
їСьогодні про творчі пошуки і розвиток цих І мій здогад не був помилковим, бо Світлана так само захоплено розповідала далі, вдаючись у ще недалекі спогади, про народження цієї любові до сценічного мистецтва, до прекрасного, яке «не дозволяє душі лінуватись», а лишень трудитись і жити завжди творчістю та пошуком. І витоки ці у дитинстві: «Народилась я у Любомлі, і вже у 6-річному віці, пригадую, як збирала сусідських дітей, ми розучували вірші і пісні, розвішували оголошення і запрошували батьків та сусідів на наш самодіяльний концерт. Потім активною була в школі №3, де навчалась, особливо любила хореографію, займалась у танцювальному гуртку Галини Федорівни Карась і мріяла продовжувати навчання, щоб здобути цю спеціальність…».
Але доля приготувала свої «терни» на шляху до мрії, які дівчина вперто долала: вступити до училища культури Світлані з першого разу не вдалося, і вирішила, що професія кухаря також може знадобитись у житті, тому пішла навчатись у місцеве професійне училище. І не лише освоїла новий фах, а й зустріла тут свого судженого, майбутнього чоловіка, родом з Шацька. Одружились, і пошуки житла привели молоду сім’ю у село Красноволя, що за три кілометри від Любомля. Тут купили будинок. Нелегко було спочатку призвичаюватись до незнайомого місця, були тривоги і переживання, але вони швидко минули. Бо народилось двоє діток, дбали про садибу, ростили садок, яким тепер пишаються, з’явились друзі, подружились з односельцями, зайнялась торгівлею. І водночас Світлана наполегливо реалізовувала свою мрію: «Бажання творити прекрасне в мені все більше розгорялося. Особливо, як приїду на свята до мами і зберуться 5 її сестер, які так гарно гуртом співають, що всі сусіди насолоджуються їхніми піснями…».
Згодом влаштувалась в клубі села Запілля керівником танцювального гуртка. А ще через деякий час була призначена завідуючою клубом села Красноволя, яке, як уже знаємо, стало для Світлани не просто рідним, а натхненним, чарівним найпривітнішим куточком на землі, раєм для її творчої душі. Молода жінка, яка здобула професію режисера та організатора видовищно-театральних масових заходів у Луцькому училищі культури, уже п’ять років на цій посаді і про свою працю розповідає із захопленням, що його хотілося б побажати щиро мати кожному.
Світлана з притаманним їй запалом відверто розповідає: «У нашому селі Красноволя нині проживає 130 людей, 40 з них — діти, переважають жителі віком від 20 до 40 років. Ще близько 30 сімей будуються. Радіємо, що село молодіє, квітне. Культура у нім має бути на першому місці, а отже тісна співпраця з людьми, щоб вони відчували, що все твориться заради їхнього задоволення і радості, пробудження душевних почуттів. Тому у мене головна творча ідея, на сцену виносити життєві теми, і ми розучили першу виставу. На День матері у травні цього року наш театральний гурток показав п’єсу «Звідки беруться діти?» відомого драматурга Анатолія Крима. Здійснити її було надзвичайно важко, адже особливої праці потребує виготовлення декорацій, репетиції проходили до першої години ночі, бо актори-аматори вдень по роботах… Але, коли після постановки я вийшла на сцену і побачила, що переповнений зал схвильований і плаче, зрозуміла, що мети досягли, нам вдалося пробудити у глядача і сміх, і сльози — тоді повірили у свої сили. Правда, не вдалося поки показати цю виставу в інших селах, хоч нас запрошували, але окремі учасники поїхали на навчання, як мій син, інші —- на роботи, але будемо старатись ще цю актуальну п’єсу показати. Готуючи святкові заходи в селі, стараюсь, щоб були вони конкурсно-розважальні, щоб учасниками ставали всі, хто бажає. Наприклад, День захисту дітей, проходив з танцювальними дитячими флешмобами, родинними змаганнями.
А для Дня села шукала цікавинки з місцевого життя, збирала вислови людей, просила допомоги відомого режисера Віталія Герасимлюка, який був моїм куратором в училищі культури. Це дуже креативний, свіжого мислення і великої фантазії чоловік, хоча й літнього віку, він головний режисер Володимир-Волинського театру і я завжди до нього звертаюсь за порадою. І ще до режисера з цього ж театру Миколи Алейнікова, з яким познайомилась, коли в училищі ставили виставу і я грала в ній його дружину. Якось в селі треба було концерт «рятувати», бо учасники терміново роз’їхались, то Микола Іванович на моє прохання приїхав і 20 хвилин гумору подарував людям — всі були в захопленні. Ось в таких людей вчуся, люблю і ціную дружбу з ними. Приємно, коли на наші культурні заходи приходять і односельці поважного віку, їх очі світяться радістю, і що народні пісні виконати на сцені охоче погоджується наша також поважного віку народна співачка Марія Іванівна Хропот, що на наші Новорічні ранки приїжджають із сусідніх сіл та з Любомля, бо ми їх робимо безкоштовними. Вдячна, що село дружнє, відчуваю підтримку і розуміння. Адже важливо, щоб культура в Україні, починаючи з наших сіл, з глибинки, несла до людей високоморальні і духовні цінності, від яких красивішим стає наше життя…».
Валентина ХВАС.
«ВОГНІ РАМПИ» СПАЛАХНУЛИ У ЛЮБОМЛІ
Театральний фестиваль був присвячений 120-річчю від дня народження корифея українського театру, народної артистки, лауреата Шевченківської премії уродженки міста Наталії Ужвій, 45-річчю з часу присвоєння звання «народний» аматорському театру Любомля. Водночас відбувався обласний огляд-конкурс народних аматорських театрів та театральних колективів Волині. Зазначимо, що про перше таке свято у 1991 році писала тодішня газета «Правда»: «Новий театральний фестиваль пам’яті народної артистки Н.М.Ужвій пройшов в поліському містечку Любомлі Волинської області. Фестиваль вирішено зробити традиційним» (переклад з рос. - авт.) Після цього огляди на приз Наталії Ужвій проводились в нашому місті ще тричі. До 105-річчя з народження Поетеси української сцени було відкрито меморіальну Дошку на вулиці її імені.
їПочаток театрального дійства «Під опікою у Мельпомени» народжувався на давній міській площі Ринок (шкода, що нині вона не має назви і та, що була, не повернута), яка пам’ятає сліди перших місцевих акторів аматорського гуртка, їх духовне натхнення досі пробуджує любов до сцени, серед імен: Родіон Семенович, Сергій Шидловський, Іван Сидорук, Варвара Патієвич, Євгенія Старкевич, Панас Ужвій, Ірина Трохимович та інші учасники «Просвіти» першої половини минулого століття. Нинішній народний аматорський театр створювався понад 50 років тому і є одним з найстаріших в області, імена аматорів вкарбовані в його літопис: Георгій Піменов, Валентина Омарова, Галина Ліщук, В’ячеслав Климович, Михайло Богута, Володимир Лонюк, Валентин Станіславчук, інші.
Тому знаково, що подих свята першими підхопили діти в барвистих одежах і у найзахопливіших масках, з композиційними танцями і хороводами. Дев’ятирічна Марійка тримала аж чотири маски і схвильовано казала: «Ой як класно! Я буду їх міняти, щоб у різних ролях побувати!» Велелюдна хода «Театральна маска» по вулиці Незалежності до будинку культури з радісними вигуками наповнювала святковістю усе місто…
І ось оживає Сцена! «Віват, актор, віват, моя любов!» — вітають глядачів учні їпрофесійного ліцею, наймолодші учасники театру. Режисер Любомльського народного аматорського театру-ювіляра Тетяна Зінчук, на правах господині, запрошує до слова гостей, які також нагороджують Дипломами та Подяками людей, які опромінені мистецькою творчістю. Так, директор обласного науково-методичного центру культури Любов Рожнова вручила Диплом за плідну працю та з нагоди 45-річчя колективу народного Любомльського театру. Міський голова Роман Ющук відзначив Подякою за особистий вклад у розвиток культури та театрального жанру зокрема керівника Тетяну Зінчук. Помічник народного депутата Ігоря Гузя Ігор Торба нагородив Подяками за високий професіоналізм керівників: народного ансамблю Анатолія Сацюка і гурту «Джерело» села Бірки Тетяну Пілюгіну. Начальник відділу культури і туризму Володимир Дячук вручив Подяку за багаторічну сумлінну працю на ниві культури району, понад 20 років з яких – натхненного керівника народного театру, Лідії Климович, та активним учасникам театру-іменинника -- Людмилі Ваколюк, Галині Дзей, Андрію Климовичу та Анатолію Бекерею – «професіоналу і незамінному у культурі».
У той час у іншій залі будинку культури діяла тематична виставка про життя і творчість акторки світової слави Наталії Ужвій, яку влаштували працівники краєзнавчого музею, вони також демонстрували документальний фільм «Наталія Ужвій. Справжнє життя».
А на сцені будинку розпочиналися постановки учасників огляду-конкурсу, журі якого очолював головний режисер Волинського академічного обласного музично-драматичного театру імені Т.Шевченка, заслужений діяч мистецтв України Михайло Ілляшенко.
Чотири різнотематичні вистави загалом засвідчили про цікаве режисерське вирішення та майстерну акторську гру. Відому п’єсу Миколи Куліша «Мина Мазайло» (див. фото) поставив народний аматорський театр Народного дому «Просвіта» села Лобачівка Горохівського району, режисер-постановник народний артист України Петро Панчук (він же у головній ролі), режисер Андрій Корнейко. Вічна тема українства: «серце мені підказує, що з вашої українізації нічого не вийде…», «…там такий, що в нього й кури по-українському говорять». Виставі присуджено перше місце в обласному конкурсі-огляді. Захоплено дивилися глядачі і виступ народного театру села Боголюби Луцького району режисера-постановника, заслуженого артиста України Петра Савоша – п’єса Олексія Коломійця «Фараони» -- друге місце у конкурсі. Третім став народний аматорський театр клубу села Човниця Ківерцівського району (режисер Оксана Лойко) з виставою Анатолія Крима «Євангеліє від Івана». Хвилі сміху викликала і добре відома вистава І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», яку поставив народний театр села Козлів Локачинського району (режисер Ярослав Жулінський). І фінальним показом стала цікава композиційна постановка Любомльського народного театру з репертуару вистав минулих років.
Наступного дня продовження фестивалю-конкурсу відбувалося у Володимир-Волинському культурно-мистецькому центрі, де також виступили ще чотири народні театри Волині.
Театральним святом насправді і, особливо для дітей, незабутнім, став суботній день 10 листопада у Любомлі, хоча глядачів у залі можна було на пальцях полічити. Чому людей не цікавлять навіть такі життєві сценічні видовища, мабуть, не розгадаєш. А в них, як сказав Ромен Ролан, закодовано три головні необхідні умови: «Радість, сила і освіта…». Здається, це те, що дуже потрібне усім нам у нинішній непростий час…
Валентина Хвас.
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Інші видання

 
ГАЗЕТНИЙ АРХІВ

© 2011 Розробка та підтримка:Любомльська районна газета"Наше життя"