ПРЕС-КЛУБ "НЖ"

 
Наша адреса:
44300 м.Любомль
вул. 1 Травня, 18
тел.: (03377)
2-41-31, 2-41-75
e-mail: lb.gazeta@gmail.com
Наші банківські реквізити:
ПОГОДА
Кнопка сайту

Ми будемо вдячні Вам, якщо ви розмістите нашу кнопку на Вашому сайті


МИ - УКРАЇНЦІ

Спасибі тобі, Господи,
що батьком ти мене благословив

За роки незалежності в Україні з’явилось багато нових свят: День усиновлення, День чоловіків, День господаря і господарки, світлий прекрасний День матері, сумний День вдів. І ось 16 червня у календарі бачимо — День батька. І це прекрасно. Ми, діти, завжди якось ближче до матері, але ж і батько завжди поруч, підтримає впевненим поглядом, підбадьорить. А ми, діти, чи завжди шануємо і поважаємо батька? А робити це вчить нас  і Святе Письмо. Преподобний Єфрем Сирін говорив: «Изо всех сил чти отца свого, и не нарушай уставов того, кто родил тебя о Господе, в таком случає не одолеют тебя лукавые бесы».
Я пам’ятаю свого батька Якима Гавриловича Солодуху, уродженця села Хворостів. Він уже давно відійшов в інший світ, де немає ні печалі, ні болю, а нам залишив цей жорстокий і холодний. Скільки страждань і горя випало на його долю! Він був першим головою колгоспу у Хворостові. Його пам’ятають і шанують ті, хто його знав і був поруч. А я завжди згадую чорний понеділок 11 березня 1951 року, коли о 4-тій ранку до хати під’їхав автомобіль, освітив хату і одразу грюкіт у двері: «Відчиняй!». В дім увірвались якісь люди у військовому, почали бити батька, а я маленька злякано тулилася до заплаканої мами. Перевернули усе уверх дном, шукаючи якусь заборонену літературу. (Я і не знала, що мій батько, маючи три класи церковно-приходської школи і зовсім безграмотна мати, були шпіонами). Потім був пересильний табір у Ковелі, де 2-3 рази на тиждень батька брали на допити, а звідти вже його приносили і кидали на солому, він запеченими губами шепотів: поверніть. Ми повертали і замість спини бачили криваве місиво. Я дитячими сльозами і водою витирала кров, а він все шепотів: «Нічого, нічого, донечко, то такий час. Треба перетерпіти, все наладиться, ти ще побачиш інше життя». Ніколи жодним словом не обізвав владу (тепер ми це вміємо робити).
А через 2 місяці довга дорога у товарних вагонах аж у центр Сибіру — Іркутськ. Важка праця на цегельному заводі. Приниження від місцевих (ми ж були ворогами народу). А він працював і виховував нас (2 сини і 2 доньки) так,  щоб ми і в такий час лишалися людьми. Батько забороняв нам і думати про помсту: «Помста спустошує і знищує душу». Він вчив нас своїм прикладом цінувати прекрасне, яке було і в той час. Казав: хороше і цікаве є всюди, потрібно лише трохи придивитися. Він ніколи не кричав на нас, і тільки, коли брат Василь порізав собі вени, не витримавши принижень, скрипнувши зубами сказав: прийде, прийде і наш час.
Цей час прийшов. У 1953 році, коли помер Сталін, наша сім’я мала можливість повернутись в Україну. І знову Хворостів. Працював у місцевому колгоспі, поважав людей. Люди теж шанували його. Отаким був мій батько, про нього можна багато писати, бо був людиною з великим і добрим серцем. Він вчив нас не отруювати себе образами і  прощати своїх кривдників. Він зумів вистояти у важкий час, бо доброта для нього була дороговказом. Заповітною мрією його було бачити нас, своїх дітей, щасливими. Ми щасливі, тату, якщо ви нас чуєте, ми стали гідними вас, ми не втратили в собі людину, йшли по життю з відкритим для добра серцем. Всі мали освіту, чесно працювали і, може, не мали нагород, зате отримали одну, але найвищу: шану і повагу інших людей. У цьому ваша заслуга, тату.  Ми, ваші діти, онуки, правнуки, праправнуки говоримо: нехай святиться ім’я ваше.
Я думаю, що кожна дитина повинна любити і шанувати свого батька. Ось як про це говорить Свята Біблія: «Дитино, допомагай твоєму батькові і в старості, і не засмучуй його за його життя; коли розум ослабне, будь поблажливим; не зневажай його тоді, коли ти повносилий. Бо добродійство батькові не буде забутим: надолуженням за гріхи воно тобі причислиться. За дня скрути твоєї Бог тебе згадає і гріхи твої зникнуть, як лід від спеки». Пам’ятаймо це, діти!
І якщо є вже це свято у нас, то всіх батьків і старих, і молодих вітаю з цим днем. Бажаю бути хорошими батьками для своїх дітей і хорошими дітьми для своїх батьків. Здоров’я вам і Божих благословень.
Марія БОГДАН, с. Сильне.

«НАША МИКОЛАЇВНА — ЛІДЕР З ДИТИНСТВА»

Понад три роки тому Машівську сільську раду очолила Наталія Сахарук,  яка  до того майже тридцять років працювала у місцевому дитячому садку, спочатку вихователькою, а потім — завідуючою. До слова, дитячий дошкільний заклад, завдяки її турботі красивішав, насправді ставав для діток «другою домою».
їЯкщо  ж людина яскраво проявляє серед своїх односельчан найкращі якості, як чесність, людяність, щирість, доброту, відповідальність, принциповість, це ж, звичайно, не залишається неоціненим. Тому, восени 2015-го, коли попередня сільська головиха Тетяна Марченко після 13 років на цій посаді вирішила більше не балотуватися, було запропоновано цей «пост», як найавторитетнішій в селі, саме  Наталії Сахарук. І 75 відсотків односельчан висловили їй свою довіру! Тоді ж Наталія Миколаївна, очевидно, розчулена таким високим рівнем «авансу», щиро пообіцяла: «Розумію, що буде важко, та все ж старатимусь працювати сумлінно, на користь своєї громади. Разом ми багато зможемо…».
І що слова свого не тільки дотримала, а й успішно реалізовує актуальні ідеї, шукає у повсякденні нове, дбає про сільський затишок і зручності, свідчить телефонний дзвінок до редакції газети від двох поважного віку односельчанок — Марії Юхимівни Федонюк і Любові Петрівни Романюк. Вони від імені усіх машівців ось такимтекстом вітають шановну Наталію Миколаївну із днем народження — із золотим ювілеєм: 
«Наша головиха — так тепло ми називаємо її позаочі, а мова про Наталію Сахарук, яка виконує обов’язки сільського голови села Машів з листопада 2015-го року. З приходом її на цю посаду, село неначе ожило. Завдяки її повсякденним клопотанням проведено: реконструкцію вуличного електроосвітлення; зроблено дорогу з твердим покриттям від автотраси до села і в планах будувати інші дороги;  побудовано автобусну зупинку в центрі села; проведено ремонтні роботи біля обелісків; розчищено ставок і зроблено благоустрій для відпочинку молоді і дітей; відкрито приміщення для поминальних обідів, а це дуже важливо у селі; посаджено яблуневий сад в центрі села; зроблено ремонт будинку культури; постійно турбується про порядок на кладовищі; у центрі села встановлено смітники; кожного року організовує для людей свято села… Усе їй вдається, бо вона чудовий організатор, лідер, і найголовніше, що не зупиняється на досягнутому, а бачить наперед, що треба, щоб односельцям повсякчас було приємно, зручно, радісно. Це чудова, проста у спілкуванні, уважна, чуйна, доброї душі жінка, та ще Наталія Миколаївна у нас і красива! Тому у її славний день народження щиро вітаємо і бажаємо  затишку, любові і щастя в сім’ї, натхнення і успіхів у роботі, довгих років життя. Хай благословляє Вас Господь, дорога Миколаївно!»
Валентина ОЗЕРСЬКА

 

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Інші видання

 
 
ГАЗЕТНИЙ АРХІВ