ПРЕС-КЛУБ "НЖ"

 
Наша адреса:
44300 м.Любомль
вул. 1 Травня, 18
тел.: (03377)
2-41-31, 2-41-75
e-mail: lb.gazeta@gmail.com
Наші банківські реквізити:
ПОГОДА
Кнопка сайту

Ми будемо вдячні Вам, якщо ви розмістите нашу кнопку на Вашому сайті


МИ - УКРАЇНЦІ
«І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»
З цих відомих слів Кобзаря розпочала свято першого дзвінка в.о. директора недільної школи при Товаристві «Українсько-Грецька Думка» Галина Борик. Хоч і новий навчальний рік уже розпочавсь в столиці Греції Афінах, тільки нещодавно відчинили свої двері ще два навчальних закладки, об’єднані в декілька товариств — «Берегиня» та «Трембіта».
їТуди запрошують дітей з україномовних сімей, грецьких родин українського походження для здобуття повноцінної початкової базової та загальної середньої освіти, також збереження нашої культури, звичаїв і традицій в іншомовному середовищі.
Традиційно, день знань відбувся в парку Гуді району Зографу, де встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку. Тут і зібрались гості з різних куточків України, майже всі у вишиванках. Під національний Гімн України школярі урочисто внесли жовто-блакитний державний прапор. З вітальними словами виступив отець Дмитро — священик української греко-католицької церкви. Він поблагословив учнів на навчання, побажав їм терпіння, їБожої помочі та окропив святою водою. Також вшанували пам’ять Великого Кобзаря покладанням квітів.
Ось і настала хвилююча мить, особливо для самих юних — першокласників. Для них лунає перший дзвінок. Цю почесну місію доручили шестирічній Анні Козлюк, яка родом з міста Любомля, та випускнику Василю Мисаковцю зі Львова (див фото). Глибоко вразили слова вірша «Моя Україна», який спільно підготували вчителі, діти та їх батьки: «В моїй Україні ніхто не стріляє, ніхто не калічить, ніхто не вбиває. В моїй Україні ніхто не воює, і чуже життя кожен цінує». Ось про що мріє наш народ за кордоном. Урочистість продовжилась презентацією дитячих вражень про свій край, конкурсами, іграми та флешмобом.
Ольга МУЧАК, Афіни-Любомль.
Бджолиний рай Миколи Матиюка

У мальовничому селі Бабаці, що за Коцюрами проживає чи не найдосвідченіший пасічник в області — Микола Мойсеєвич Матиюк. Напередодні своєрідного професійного свята — Дня пасічника — ми вирішили відвідати та привітати його. Застали за роботою — якраз чистив воскотопку.— Оцією штукою, — показав на пахучу жовту суміш, — жінки та дівчата роблять собі маски на обличчі, кажуть що дуже корисно... Корисний від багатьох хвороб і прополіс, сам на собі випробував, горло лікував…— Микола Мойсейович навіть презентував нам невеличку буцку пропоїлісу.
— Якби не пасіка давно перебрався б, мабуть у Вишнів, а заради неї залишився жити в Бабацях — каже чоловік, — і не шкодую. Тут і улюблене заняття і природа, тут народився і прожив ось уже майже 87 літ…
Скільки років утримуєте пасіку, — цікавимося.
— Іще в 1938 році батько, який, на жаль, загинув на війні, зажив перші два вулики. А я вже коли прийшов з армії, подумав: невже сам не зможу доглядати за бджолами? Взявся і так ось уже в наступному році виповниться 60 років як утримую пасіку. Колись тут стояла хата, де я народився. В 1959-му ми з дружиною Марією перебралися в нову хату, а на місці старої поставили пасіку.
За таку довгу кар’єру пасічника, Микола Мойсейович знає про бджіл, мабуть, усе що потрібно. Ще з початку сімдесятих передплачував журнал «Бджільництво», сам же виготовляє і вулики, і різне пристосування має… Так уже зжився з бджолами, що переживає та розказує про них, немов про людей…
А не кусають вони вас? — запитуємо.
— Є такі вулики де ні одна не вкусить, а є такі, де дуже сердиті бджоли. Але ті, що сердиті — то дуже роботящі. Воно тут усе, як і у людей: як проїдешся селом, один так живе, інший по іншому, один бідний, інший багатий, так і бджоли… Мене звичайно також кусають, але не так як інших.
На базарі, коли торгують медом, то як говориться кожен кулик своє болото хвалить, а як на вашу думку з чого мед найсмачніший?
— Якщо квітка погано пахне, то бджола на неї ніколи не сяде, тільки на лікарські… Дуже смачний, лісовий мед, з лісних та польових квітів, особливо з малини, найбільше меду з акації, конюшини білої, горішини. А от із соняшника то вже зовсім не те, вже і запах не той і колір, і сам смак зовсім інший... Якось на базарі в Любомлі довелося покуштувати чужого меду — проти лісового це зовсім не те…
Багато меду отримуєте з пасіки, і чи є де збувати?
— Колись у мене було по 40 з лишнім вуликів, зараз майже два десятки, ще й знайомий ставить своїх сім сімей. Було таке, що по дві виварки сорокалітрові за рік меду давали. Цього року уже три відра накачав. На базарі іще ні разу не був, приїжджають самі просять продати.
Для цих корисних працелюбних комах пасіка Миколи Мойсейовича — то мабуть справжній бджолиний рай. Довкола неї стіною дерева, затишок, є і поле неподалік, і ліс за кілька десятків метрів, природа буяє, садочок коло хати... Усі фруктові дерева Микола Мойсеєвич сам прищепив від дичок, калина така вродила цього року, що аж гілки повгиналися до землі.. Мабуть, і справді важко знайти краще місце для пасіки… Є і так званий лікувальний вулик, де бажаючі можуть пройти релаксацію. У дворі — порядок, всі будівлі по-господарськи доглянуті. Одразу видно, що Микола Мойсейович — майстер на усі руки...
— Маю одне щастя, — сусідів добрих, — розказує чоловік, — і мені допомагають, і радяться зі мною, як і що зробити. (Дочка з онуками та правнуками проживають в Бресті, і не мають змоги приїжджати так часто, як хотілося б — авт.)… Через бджільництво познайомився із багатьма хорошими людьми. Багато з тих хто займається цією справою приїжджають за порадами, спілкуємось… Якось лежав в Луцьку в госпіталі, познайомився з одним полковником, військовим у відставці, зараз приїжджає погостювати ..
8 вересня Миколі Мойсейовичу виповнюється 87, як на свої роки то він іще досить жвавий, з ясним розумом, життєрадісний, добродушний чоловік, тож побажаємо, що б він якомога довше таким і лишався, бо як сказав місцевий батюшка, коли на Водохреще освячував його хату:
Вам не можна вмирати, бо нема на кого пасіку лишити…
Віктор ПИЛИПЕНКО.

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Інші видання

 
 
ГАЗЕТНИЙ АРХІВ