ПРЕС-КЛУБ "НЖ"

 
Наша адреса:
44300 м.Любомль
вул. 1 Травня, 18
тел.: (03377)
2-41-31, 2-41-75
e-mail: lb.gazeta@gmail.com
Наші банківські реквізити:
ПОГОДА
Кнопка сайту

Ми будемо вдячні Вам, якщо ви розмістите нашу кнопку на Вашому сайті


МИ - УКРАЇНЦІ
У день святковий цей…

вітали усіх, хто носить ім’я  «мама». Здається, свято другої неділі травня із кожним роком набирає все більшої популярності. Активність, наприклад, в мережі приємно вразила. Листівки із квітами, старі фотографії з найріднішими заповнили акаунти в соцмережах. Чоловіки та жінки у своїх дописах вітали навіть тих, хто ще на шляху до почесного звання «мами». Жартівливі вислови голосили: «Мами як ґудзики, на них усе тримається».
Сім’ї, друзі та колеги по роботі збиралися. Із привітаннями до дружин та матерів загиблих воїнів-героїв приїздили представники різних організацій.  А ще у неділю та напередодні у багатьох закладах пройшли святкові заходи. Зокрема, чи не найбільше концертів відбувалося у місцевих будинках культури усього району, що є вїажливими культурними осередками, а особливо у невеличких селах. Таким гарним приводом для зустрічі свято мам стало для жителів с. Мшанець та гостей із сусідніх сіл. Організатором заходу виступила завідувач клубу Галина Пікалюк. На звуки Нудиженського духового оркестру швиденько збіглися і дорослі, і малі. На тлі оформленого святкового майданчика, пісні та вірші дарували солісти оркестру та місцеві жителі. Особливо приємно було слухати колектив голосистих місцевих жительок, чий виступ сподобався, здається, кожному із присутніх. У селі є кілька багатодітних сімей, святкового дня подарунок із рук директора «Центру культури, дозвілля, спорту та туризму» Головненської селищної ради Наталії Вашерук отримала мама семи діток Альбіна Шум. У Бірківському сільському будинку культури щирі оплески лунали на адресу солісток Валентини Клекоцюк, Вікторії Шафранюк, Софії Каретнікової, Софії Шахраюк, Ірини Грищук, Інни Шахраюк, Тетяни Оксентюк, Ірини Оксентюк, Ольги Мариньохи (вона також прочитала авторський вірш “Моїй неньці”), Вікторії Ляшук, Тетяни Пілюгіної, фольклорного колективу «Джерело» Бірківського СБК та дитячої вокальної групи, юних танцюристів. З уст місцевих школярів лунали зворушливі вірші, присвячені мамі, а гуморески, що їх читав юний Роман Сіньков, додали гарного настрою глядачам, які того святкового дня вщерть заповнили зал.
Вклонялися низенько найріднішим і учасники святкового дійства, що відбулося у селі Городне. Найкращі слова на адресу матусь та бабусь лунали із уст дітей. Лунали пісні «Хата моя», «Рідна матуся», «Україна — це ти», «Тобі країно стелиться земля». Крістіна Краток і наймолодші учасники свята Анастасія Дрозд і Дарина Саценко подарували своїм бабусям пісню «Бабусина вишиванка». Юлія Бортнічук у молитві просила миру і щастя рідній Україні-ненці. Працівники будинку культури і бібліотеки дякували усім учасникам свята і влаштували їм солодкий стіл, а запрошені у свою чергу дякували працівникам за приємні хвилини відпочинку.
Не жаліють щирих фото зі святкових концертів мами, чиї дітки відвідують садочки. Погодьтеся, привітання з їх вуст звучать чи не найприємніше. Наприклад, до концерту у Радехівському сільському будинку культури також долучилися наймолодшенькі.
Будинок культури села Вишнів також у неділю приймав гостей. Учні школи, вихованці дитсадка та місцеві аматори сцени радували підготовленими номерами гостей громади. Чуттєво прочитала вірш «Жди мене, мамо» Наталія Пилипюк, Володимир Капітанюк виступив із піснею «А я живий». Постановку «Мама, син і комп’ютер» зіграли місцеві аматори сцени Наталія Пилипюк, Іван Лукашук та Юлія Борисюк. Українську народну пісню «Мамині яблуні» виконав дует у складі Людмили Лонюк та Юлії Борисюк.
Ще у п’ятницю у клубі села Столинські Смоляри відбувся захід, присвячений Дню матері «Ніщо не вічне, вічні матері», в якому взяли участь жителі старостинського округу. У програмі заходу — номери художньої самодіяльності, організаторами якого були аматори сцени Столино-Смолярського, Гороховищанського клубів Світлана Козачук, Анна Міщук та бібліотекарка села Столинські Смоляри Надія Смолярчук, які потішили присутніх гарною піснею, читанням гумористичних творів та віршів.
Доволі оригінально привітали мам у Красноволі. Театралізоване дійство «Звідки беруться діти» викликало захоплення у всіх присутніх на цій виставі, головним режисером якої була завідуюча клубом Світлана Савош.
Учасниками і виконавцями художніх номерів були також школярі Гороховищанського та Столино-Смолярського навчальних закладів і аматорський колектив «Смолярочка». Музичний супровід свята організував житель села Микола Самойліч.
У Любомлі тематичні заходи відразу відбувалися у кількох місцях, зокрема, у школах. «Вклоняюся тобі, матір роду людського», — з такими словами звернулися до рідних матусь та усіх мам рідної землі учні 5-А класу районної гімназії. Діти розповіли непросту та цікаву історію Дня матері в країнах Америки та Європи і в Україні. Читали вірші про любих матусь. Мар’яна Трач розказала притчу про маму, що є ангелом-охоронцем кожної дитини на землі. Солістки Ірина Шлапа та Ірина Верещук заспівали для матусь. Також подібний захід провели у стінах цього навчального закладу учні 1-В класу.
Креативно до святкування підійшли четвертокласники місцевої школи №2. Вони разом з класоводом Ольгою Красицькою запросили своїх мам у поїздку до відомого закладу у с. Світязь. Мета школярів — почастувати мам піцою, зробленою своїми руками. Після приготування піци у печі учні із задоволенням куштували свій витвір і пригощали мам. Шкільна компанія відвідала також Петро-Павлівський чоловічий монастир. Екскурсія завершилась на березі озера Світязь.
«У світі усе починається з мами» — під такою назвою в Любомльській публічній бібліотеці  відбулася зустріч з багатодітними матерями міста Любомля, котрі мають більше чотирьох дітей. Чудовим доповненням заходу були виступи  вихованців будинку школяра Влади Савосюк, Дарини Гладкої, Алли Зінчук,  Андрія Ковальського. Із привітаннями виступили Олег Зламанюк,  заступник міського голови з гуманітарних питань, та  Ігор Торба — помічник народного депутата Ігоря Гузя, який вручив подарунки від фонду «Прибужжя» мамам.
У бібліотеці також до Дня матері представлена тематична виставка «У світі усе починається з мами».

Підготувала Єва Ангельська.
Покажи власний приклад
Щебечуть дві юні мами.
— А мій вчора приходить… З корпоративу.
— А мого привезли супермашиною. Шеф змилостивився і дав.
— А мій каже…
— Мій криком, не при дітях згадуючи.
— Ма-а-ам, поглянь, яку я квіточку зірвав, — підбігає хлоп’я з тюльпанчиком, якого знайшов на клумбі.
— Ой, яка гарненька, синулька. Зірви ще для тьоті, — похвалила матуся.
За хвилину знову голосок дитячий:
— Ма-а-ам, а чого ця тьотя, — показує на скульптуру матері з дитиною на руках, — влізла так високо?
— Яка?
— Он ця.
— Не звертай уваги. Вилізла та й годі. Так треба.
…Молодий татусь, якого дружина вихідного дня вигнала на прогулянку з малюками, котить коляску тротуаром. Поряд дріботить старшенька дівчинка. Вона на ходу їсть морозиво.
— Тату, куди обгортку? — незабаром питає.
Батько якраз розмовляє мобілкою. Повернувся до дитини:
— Та кинь он під дерево, — і далі до співрозмовника на другому кінці:
— Нема порядку, дружбане. Нема. Хто що хоче, те й робить. Маєш бабло — ти на коні.
Які знання почерпне дитина з такої «науки»? Сьогодні вона засвоїла один урок: бери, що бачиш, кидай сміття, куди хочеш, тато сказав… Хтось може гарантувати, що у дорослому житті хлопчик стане ангелом во плоті. Дитинка, кажуть французи, це ангел, чиї крила зменшуються в міру того, як довшають ноги. Хто підрахує, скільки гарних якостей має бути в справжнього громадянина? Вважається, все це вбирає дитина з молоком матері, вдихає з повітрям Вітчизни. Так, звісно. Але за цими словами-символами має бути щоденна праця вихователів, а ще приклади активної любові, дбайливого ставлення до природи, бо ми всі її діти. До тієї ж квітки, яку хтось посадив для усіх, берізки, дубочка, з яких починається Батьківщина. Спільне садіння з дитиною нового деревця, кущика. А потім ще… Вчити її захищати насадження, свою працю, щоб змалку бачила, як твориться краса довкілля, що це нелегка робота. Й пам’ятати головне: щоб ви, дорослі, не робили, що не говорили б, на вас завжди уважно і пильно дивитимуться дитячі оченята. Вони ще багато чого не усвідомлюють, не тямлять, але, будьте певні, прийде пора і все пригадають. Навіть повторять ваші дії, вчинки, слова.
Якось довелося підслухати розмову двох жінок. Виходило з почутого, що вони сестри. Тільки одна живе у Вишневі, а друга — в Луцьку.
— Твоїм діткам добре, — мовила міська. — Змалку виростають на природі. Все знатимуть і про гриби, і про рослини. А мої серед асфальту, каменю і заліза. Тільки й того, що у парку, як виберемося, щось побачать живе, природне.
— А таки так. Ми не вчимо, самі вчаться читати книгу життя, — погодилася сільська мешканка.
Та вона помиляється. І в селі потрібно, щоб хтось першим звернув увагу дитини на те, як росте травинка, квітка, чому птахи мостять кубла по-різному, де живуть дикі звірі, і на голубінь неба, хмаринку, що нависла у вигляді казкового чудовища, на пишноту кучугури свіжонаметеного снігу, квітучий сад навесні, відліт курликаючих журавлів восени... Цей «хтось» — людина, яка поруч. Батько, мама, старший брат, дідусь чи сестричка, бабуся чи сторонній, якому не байдужа допитливість дитячої душі.
Від захоплення рідною природою, її красотами всього один крок до зацікавлення історією краю, де живемо. Й тут, що міські, а що сільські діти знаходяться в однакових умовах. Лиш би поряд були ми, дорослі. Й зуміли дохідливо розповісти те, що самі засвоїли упродовж свого життя.
Як тут не погодитися з висловлюванням одного мудреця: «Що б не робила людина, її діла, навіть найвидатніші, нічого не варті, якщо вона не виконує свого обов’язку перед дітьми».
Олександр ХОМЕНЧУК.
«МИ ВСІ ПОВИННІ ПО ДОБРІЙ ВОЛІ
РОБИТИ ДОБРІ СПРАВИ…»
Сьогоріч День українського добровольця відзначається вдруге: у січні 2017-го року Верховна Рада України прийняла постанову на його встановлення у державі і за це проголосували 231 народний депутат. Число 14 їберезня вибрано не випадково, адже саме в ці дні у 2014-му році, коли почалась мобілізація на війну, яка розгорялася на Сході рідної країни, біля військкоматів стояли черги добровольців і старших, і молодих, і зовсім юних, як кажуть, ще «безвусих». А 500 учасників Революції Гідності просто з Майдану вирушили захищати Українську незалежність. Всього у воєнному конфлікті брали участь майже 40 добровольчих батальйонів, а Добровольчий український корпус (ДУК), ОУН і досі залишаються незалежними бойовими формуваннями. Не зрозуміло чому, але в українському законодавстві поняття «доброволець», «добровольче формування» досі відсутнє, хоч реально уже чотири роки вони на перших бойових позиціях. Адже це почуття високої честі, відповідальності і готовності за покликом доброїволі стати грудьми за долю рідної держави-матінки, передається в українців по крові, у спадок від покоління до покоління уже сотні років: від Запорізьких козаків, Січових стрільців, загони і легіони яких складались тільки з людей, які діяли тільки за покликом добровільних бажань.
З метою вшанування добровольців і добровольчого руху в Україні, уклонитися живим і пом’янути полеглих відважних бійців зібралися у районному краєзнавчому музеї небайдужі люди міста Любомль — інтелігенція, школярі, учні та викладачі професійного ліцею, представники влади. Про розвиток добровольчого руху в Україні розповів директор музею Юрій Фініковський. Затим виступили Олександр Герасимчук – перший заступник голови РДА та Ганна Сачук – заступник голови райради, вручили Почесні грамоти добровольцям Олександру Скаршевському та Сергію Духницькому. Воїна добровольчого батальйону «Київська Русь» Миколу Біднюка з села Запілля та нацгвардійця Андрія Смутного відзначив подякою та грошовою премією помічник народного депутата Ігоря Гузя Ігор Торба. Від музею було нагороджено учасника АТО Андрія Федюшина. Також добровольцям було передано ювілейні монети «За честь, за славу, за народ»,виготовлені для вшанування Іловайської трагедії.
З особливим хвилюванням говорив районний комісар Роман Гузь, який кожного добровольця знає особисто. Їх в районі налічується понад 120: «Я хотів би назвати цей день значно ширше – день українського громадянина. Адже першими приходили у військкомат саме громадяни, які усвідомлювали свою причетність до захисту і розбудови держави, йшли без вимог і нагадувань, це вони — основа громадянського суспільства. Це свідомі справжні громадяни, і слово доброволець для них надто скромне. Їх винесла, показала нам достойних синів держави хвиля добровольчого руху. Наприклад, 55-річний артилерист Микола Штанський, який поліг у січні 2015-го, ще в березні 2014-го звернувся у військкомат, що хоче захищати рубежі рідної України, але тоді брали більше молодих. А коли настала черга досвідчених бійців, у вересні пішов на фронт і Микола… Ми всі повинні бути добровольцями, по добрій волі робити добрі справи для своєї рідної землі, для незалежності держави, для якої ми поки ще не здобули перемоги…».
Найбільш хвилюючим моментом цієї зустрічі був перегляд фільму «Кіборги» режисера Ахтема Сеїтаблаєва, який тільки за перші місяці прокату з грудня 2017-го року зібрав понад 22 мільйони гривень. По 5 гривень з кожного квитка за рішенням знімальної команди та фонду «Повернись живим» буде передано на допомогу сім’ям полеглих у Донецькому аеропорту. Скажу відверто, фільм цей дивитися страшно. Адже показано найзапекліший час боїв за Донецький аеропорт — бойове чергування у вересні 2014-го року, битва ця виснажлива тривала на той момент уже чотири попередні місяці. Історії шести бійців — цілком реальні розповіді оборонців стратегічного об’єкта. Вони у часи тиші обговорюють мотивацію, яка привела кожного на цю жорстоку війну: чому ти тут? Як ти любиш свою землю? Як так сталося, що б’ємося не тільки з росіянами, а й з українцями також? Вибухи, постріли, кров, вогонь, смерті, зворушлива до сліз пісня «Гуцулка Ксеня» посеред розтрощеного приміщення перед сильним обстрілом у виконанні воїнів, інші сцени, здавалося, переносять тебе в ту страшну безвихідну реальність… І враз схоплюєшся за голову… Після перегляду бачила сльози на очах не тільки у жінок, а й у чоловіків. «Кіборги» — художній фільм, патріотичного спрямування, спонукує спостері­гати за діями героїв серцем, адже вони реальні люди — чиїсь сини, батьки, чоловіки, і вони борються за життя, за життя після війни…
Думками про війну і життя ділиться доброволець 25 бригади, колишній Запільський сільський голова Микола Біднюк, який майже за півтора роки у гарячих точках, як Дебальцеве, Світлодарська дуга, отримав добрий гарт і фізичний, і моральний, має право давати оцінку подіям, де східна частина України палає у вогні: «Боляче, що тільки невелика частка людей розуміє, що йде війна і воює там, інша — живе своїм спокійним навіть байдужим до цього життям. І доки так буде, ми не вийдемо з цієї ситуації. Бо кожна людина повинна пройматися на своєму робочому місці чи у школі, і робити, робити добро навколишнім. І воювати легше, коли відчуваєш міцний єдиний тил. І ти впевнений в цьому. Бо я вам скажу, що страшно, коли є люди злі, неприємні, що їх слова часто ранять болючіше, ніж куля. А ми ж і за них йдемо воювати, скажу чесно, боявся би бути на їх місці. На мою думку, і війна скінчиться тоді, коли наш ворог Росія побачить, відчує, що ми єдині, що нашу силу духу не здолати…».
Валентина ХВАС. .
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Інші видання

 
 
ГАЗЕТНИЙ АРХІВ