УНІКАЛЬНЕ ЄВАНГЕЛІЄ З РУК МИТРОПОЛИТА

Сьогодні у надто тісних фондах Любомльського краєзнавчого музею зберігається чимало пам’яток духовного надбання нашого краю. Особливе місце серед них займають церковні стародруки, колекція яких поступається хіба що провідним музеям обласного центру. А деякі експонати мають навіть загальнодержавне значення, адже по них можна вивчати не тільки історію нашої місцевості та її жителів, а й цілої країни. 
З невеликою частиною цієї унікальної експозиції вирішили ознайомити земляків музейні працівники, організувавши тематичну виставку. В її основі — богослужбові книги XVII- поч. XIX століття, передані у збірку установи з православних храмів Любомльського і Шацького районів, а також з колекції митрополита Рівненського та Острозького Варфоломія.
— Серед експонатів як друковані кирилицею видання із Вільнюса, Супрасля, Львова, Почаївської та Києво-Печерської лаври, так і рукописні книги із місцевих церков, – розповідає головний зберігач фондів Любомльського краєзнавчого музею Олександр Остапюк. – В кожної із них своя унікальна історія, щось нам вдалося відшукати на горищах церков, окремі писання передали на зберігання священики та релігійні громади із селища Головне, Нудиже, Олеська, Вишнева, Хворостова та інших сіл. Найдавнішим рукописним творінням місцевих жителів є богослужбова книга 1618 року, а друкований служебник датується 1628 роком. Не менш цікавим є також писаний від руки «помяник» протопресвітера Любомльського 1731 року. Загалом на Волині книг такого зразка лише три екземпляри.  
Своїми враженнями від виставки ділились настоятель храму св. Георгія м.Любомль о. Володимир, директор Любомльської районної друкарні Володимир Солом’янюк, голова Рівненської ОТГ Володимир Крижук, помічник народного депутата України Ігоря Гузя – Ігор Торба. Він же і вручив Олександру Дмитровичу Почесну грамоту Верховної Ради України за особливі заслуги в галузі культури, зберігання та поповнення духовних реліквій.
Але не менш цінним експонатом фонди Любомльського краєзнавчого музею поповнилися вже на другий день після відкриття виставки стародруків. Пересопницьке Євангеліє, на якому складають присягу під час інавгурації президенти України, особисто приїхав вручити духівник Фонду пам’яті Блаженнішого митрополита Володимира, митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр Драбинко.
Факсимільне видання (точна копія) визначної рукописної пам’ятки православної церкви, староукраїнської мови та мистецтва середини XVI століття було зроблено у 2008 році невеликим тиражем – всього тисяча примірників. Буквально одразу книга розійшлася не тільки по нашій країні, а й по усіх куточках, де проживає українська діаспора. Відтепер один її екземпляр зберігатиметься й у нашому краєзнавчому музеї.

— Нині наша свята Волинь має три примірники Пересопницького Євангелія, цього раритетного клейноду, як ми можемо назвати на сьогоднішній день цю святиню: в правлячого єпископа Матфея, в самому Луцьку, куди його передали ще раніше і тепер тут, в Любомлі, — зазначив владика Олександр.

На прохання всіх присутніх колишній секретар митрополита Володимира, духівник Фонду пам’яті Блаженнішого коротко нагадав історію написання святого Євангелія, його шлях довжиною у більш як 450 років, сучасний процес реставрації та перевидання.
Доля цієї сакральної пам’ятки є не тільки цікавою, а й певним чином містичною. Її тримали в руках перші особи Української держави, починаючи від гетьмана Мазепи і закінчуючи нинішнім президентом Володимиром Зеленським, який, як і його попередники, складав на цьому Святому писанні клятву на вірність Україні та її народу. І де б не зберігалася книга, торкнутися її, відчути духовну силу та енергію намагалися наші видатні діячі: письменники, музиканти, художники, артисти, вчені.
– Сьогодні будь-який житель вашого краю має таку можливість відчути себе великим українцем, справжнім президентом, як і вони покласти руку на це Святе писання, – такими словами розпочинає презентацію митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський (на фото). – Для цього не потрібно багато – мати волю прийти сюди, до вашого музею, прикластися до Пересопницького Євангелія, погортати його сторінки й постаратися усвідомити ту історію, яку ми разом пережили.
Назва цієї рукописної сакральної пам’ятки походить від однойменного монастиря на Волині. Після написання Євангеліє майже сто років зберігалося в Пересопницькому монастирі, однак 1630 р. він припинив своє існування. На якийсь час пам’ятка загадково зникає і з’являється на початку ХVІІІ ст., але вже в Центральній Україні. У 1701 р. гетьман Іван Мазепа подарував цю книгу Переяславському кафедральному собору, який був споруджений на кошти гетьмана. Майже сто років Євангеліє зберігалося в соборі, а потім опинилося в бібліотеці Переяславської духовної семінарії. Тут його в 1837 р. виявив археограф Осип Бодянський. Десь наприкінці 1845 р., перебуваючи в Переяславі, з Пересопницьким Євангелієм мав змогу ознайомитися Тарас Шевченко. У 1873 р. книгу передали графові Д. Толстому й вона опинилася в Петербурзі, потім вона потрапила до великого князя Петра Георгійовича, принца Ольденбурзького. Лише через шість років після його смерті, в 1887 р., книга при сприянні вдови покійного повернулася знову до бібліотеки Полтавської духовної семінарії.
У Полтаві Пересопницьке Євангеліє пережило революційні події 1917-1918 рр., громадянську війну, різноманітні пролеткультівські експерименти радянської влади, зберігаючись у фондах Полтавського історико-краєзнавчого музею. Під час Другої світової війни книгу евакуювали до Уфи. У повоєнні роки пам’ятка повернулася в Україну – щоправда, не до Полтави, а до Києва. Спочатку зберігалася у фондах музею-заповідника Києво-Печерської лаври, а в 1948 році її передали в Центральну наукову бібліотеку (зараз – Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського). Там пам’ятка зберігається понині.
Після опису історичного шляху Пересопницького Євангелія владика Олександр розповів не менш цікаві факти із її сучасної історії, яка, зокрема, стосується реставрації книги, її факсимільного перевидання та пропозицій щодо подальшого зберігання.
Далі спілкування з присутніми, серед яких духовенство району, представники влади та просто парафіяни, продовжилося у формі запитань і відповідей. Найбільше всіх цікавили моменти зі спілкування із Блаженнішим митрополитом Володимиром, його роздуми та напутні слова. Відповідаючи, владика Олександр радив прочитати його книги «Українська церква: шлях до автокефалії» та «Бути вдячним Богові»,  які він люб’язно передав музею і в яких є багато з тих повчань свого духовного наставника. Завершувалася зустріч дружніми діалогами, участь в яких взяли всі бажаючі, як і в пам’ятній фотосесії .

Сергій МИКОЛАЙЧУК.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *