РІДНА ШКОЛА-МАТИ СКЛИКАЄ УЧНІВ

У сусідньому з Любомлем селі Бірки відбулося розкішне і зігріте усіма радісними настроєвими барвами свято — 90-річчя сільської школи. На її поклик 25 жовтня з’їжджалися, сходилися, збігалися, можливо, й зліталися, колишні і нинішні учні. «Неначе птах у небо, час зліта, а я для тебе завжди вічний учень» — це рядки з «Оди рідній школі». Тому вона щоденно чекає своїх дітей, щоб переконатися, що її наука допомогла на життєвому шляху подолати всі перепони і труднощі, щоб реалізувати мрії, що той невеликий учнівський запас знань значно збагатився, що кожен урок і кожне слово вчителя стало цілющим у формуванні особистості.              Зі шкільного літопису: першу школу в селі Бірки відкрито у 1902 році. Це був дерев’яний будиночок з двома класними кімнатами. Приміщення було церковнопарафіяльним і входило до підпорядкування Святішого Синоду. Обов’язки вчителя виконували грамотні односельчани та приїжджий священик. Школа була однокласною. Проте в роки Першої світової війни школа не працювала до 1921 року. У 1929 році при сприянні посла повітового сеймику Федора Янюка було збудовано нову школу, а приміщення старої передали під житло, пізніше воно згоріло. У час воєнної окупації у 1943-44 роки у її приміщенні розміщувався комендант гарнізону німецької армії. Коли радянські війська звільнили село, з 1 вересня 1944 р. школа відчинила свої двері. Пізніше з 1976 до 1988 років навчання у ній не проводилося, дітей довозили у Любомльську школу №3. І лише за турботи директора радгоспу Олександра Ющука у 1988-му відновила роботу початкова школа. У 1992-му вона була реорганізована у неповну середню. І через три роки був перший її випуск. Вітаємо вас у нашій школі! Цей заклик над широко відчиненими дверима навчального закладу запрошував того дня у святкові коридори і класи. Ввічливі старшокласниці відразу за порогом вручали фотовізитівки і програму свята. Але навколо таке різноманіття, що й розгубитися можна. На дошці для слів вдячності і побажань, записані перші зичення: «Дуже дякую, дорога школо! Усі, хто вчився і працював у Бірках в школі, буде вічно молодим! Дякуємо нашим вчителям за науку! Цінуйте все, що маєте, кожного дня і кожної миті!..» Радіє і пишається школа, що з’їжджаються після довгих розлук її учні, щиро зустрічає їх гостинна господиня директорка Ольга Андріївна Голуб, котра стільки натхненних сил і вмінь доклала, щоб організувати цей іменинний день головної сільської навчительки. Адже ж як кажуть: буде жити село, доки в ньому діятиме школа. Нині тут працює 23 педагоги. Про історію школи довідалися усі учні на виховних годинах у кожному класі від 1 до 9 того ж дня. Учительський колектив подбав, щоб кожна сторінка життєпису школи не загубилася. Звичайно, найперше привертає увагу сьогодення – великий стенд «Гордість школи», де красуються знімки учнів, які успішні і у навчанні, і у спорті, в інших захопленнях, а це понад половина усіх, хто тут навчається. Гості захоплено листають численні фотоальбоми, збагачені інформацією про цілі покоління: «Вони навчались у нашій школі», «Знані випускники Бірківського закладу освіти», «Захисники Вітчизни» — про 12 учасників російсько-української війни на Сході, воїнів-афганців, хто був на ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році; об’ємний альбом «Випускники різних років Бірківської школи» — це фотографії класів від 1995-го до 2019-го років. Багатим є і куточок етнографії, найстаріший серед експонатів рушник з написом «вишивала М.М. у 1933 році», що його у 1938 році купила на базарі Феодосія Смолярчук, тітка вчительки пенсіонерки Галини Ющук, яка й подарувала його школі. Подбали і про ландшафтний дизайн території, напередодні посадили ювілейну алею – ідею семикласників, учнів гуртка «Юні охоронці природи», постаралися втілити вчителька географії і біології Тетяна Наумчук та її донька, випускниця-архітекторка Олена Вербовікова. «Славна Бірківська земля з центром у школі» Але це вже про другу сторінку свята, яка відбувалася у сільському будинку культури, в якому від велелюддя ніде було яблуку впасти. Всі ми родом з дитинства, а отже і зі школи. «Школа — це найкращі роки кожної людини» — зауважив, благословляючи свято, настоятель храму святих Іоакима і Анни о. Василій і подарував для навчального закладу ікону святого Миколая Чудотворця. Щиро вітаючи односельчан, гостей, випускників усіх років, усіх працівників школи, учнів і батьків, директорка Ольга Андріївна вручила грамоти тим, хто щодня дбає про добробут закладу, про чистоту і порядок, і чи не першим чином «про смачні шкільні котлети, яких не знайдеш більш ніде»: Олесі Семенюк — завгоспу, Галині Кінах — багаторічному кухарю, Галині Мариньосі — працівнику службових приміщень, Олександру Шуму — робітнику по обслуговуванню приміщень, Федору Кінаху — сторожу, багаторічній помічниці кухаря Надії Капітанюк, а також подяки за щоденну допомогу і розуміння Володимиру Лонюку — виконуючому обов’язки старости та Лесі Мариньосі — голові ради школи. Поздоровляли зі святом також заступники міського голови Любомльської ОТГ Антон Фурманюк та Олег Зламанюк, подарували школі ноутбук. Депутат Волинської облради В’ячеслав Богдан передав принагідно і вітання від голови Ірини Вахович, подякував «школі за хлопців, що боронили і боронять Україну, колективу, що бережуть у маленькій комфортній школі дух творчості і радості, дбаючи про нове покоління українців…». Депутат вручив грамоти облради Ользі Голуб — директорці школи, а також вчителькам — Руслані Грищук, Тетяні Наумчук, Наталії Кибиш, пенсіонерам Галині Ющук і Галині Стець, які щиро ділилися добрими і незабутніми спогадами про школу, бо вчительська професія була їх великою мрією. Також педагогам найсердечніше вітання адресували головні спеціалісти відділу освіти міськради Наталія Мохнюк і Наталія Оксентюк, керівник методичного центру Валентина Микитюк, котра також привітала з маленьким ювілеєм — п’ятиріччям директорства у цій школі Ольгу Голуб та нагородила гурт педагогів, «про яких кажуть, улюблені наші вчителі». «90 літ — то вже високий злет, ваші учні славлять нашу освіту, сподіваємось, що з часом виховаєте і майбутнього Президента України», — з такими побажаннями звернулась директорка міської школи №3 Тетяна Янчук. Вітали і депутат міськради Антоніна Куць, керівник підприємства «Екопел» Микола Боровик, виконуючий обов’язки старости Володимир Лонюк, випускниця 2008 року Тетяна Шоцька. А слово-спогад про школу від випускника Ярослава Федончука — 38-річного музиканта-соліста Волинського військового духового оркестру, зворушило кожного: «Все досі хвилює: і потріскування дров у грубці, і котлета з хлібом за 19 копійок, і щоденне вчительське слово совісті і моралі, яке по-справжньому розумієш згодом. Я з першого випуску 1995-го щиро дякую своїй милій вчительці Тетяні Володимирівні Черешньовій, яка світліша за сонце… Любіть і поважайте своїх вчителів…» Напередодні ювілею голова ради школи Леся Мариньоха з підтримки Ірини Клекоцюк оголосили для випускників усіх років добродійну акцію «Зробімо подарунок школі», усі дружно відгукувалися, навіть ті, хто тут навчався 50-60 років тому. На зібрану суму купили музичну апаратуру. Таке ювілейне свято неможливо описати: було сповнене найщирішими словами любові і вдячності, подарунками, музикою, танцювальними хвилями, з участю всіх школярів, оберемками квітів, зливою оплесків і сміху, і незабутня патріотична композиція «Ой у лузі червона калина похилилася…» на завершення, заповнила барвами і тривогами всю сцену… Повертайтесь до рідної школи-матері, її двері завжди відчинені для учнів…                                                                                                            Валентина ХВАС.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *