Будівельні автографи «Будівельника»

Загальновідомо, що у будь-якій країні одним зі своєрідних маркерів розвитку є будівельний комплекс, адже від ефективності його функціонування значною мірою залежить конкурентоспроможність економіки. Це аксіома, і справджується вона завжди, незалежно від того, які реформи , даруйте за каламбур, «реформить» влада.
 Люди, яким сьогодні за 45-50, думаю, пам’ятають, якими темпами розвивалося будівництво на теренах нашого району. Що б там не говорили про тодішній СРСР, але у галузі панувало піднесення. Варто зазначити, що у ті часи чимало об’єктів були споруджені силами кооперативу (нині — ТзОВ) «Будівельник», який сьогодні святкує ювілей — 30-річчя з часу створення. Минали роки, підприємство кілька разів змінювало форму власності, переживало злети й падіння, але все
ж трималося і тримається на плаву. Поява «Будівельника» на економічній карті району стала можливою завдяки розвитку кооперативного руху в останні роки горбачовської перебудови. Нове підприємство, очолюване Іваном Кошатою, бурхливо розвивалося і стало серйозним конкурентом Любомльській дільниці тодішнього «Райагробуду», якою на той час керував Володимир Гурко: коли в інших будівельних організаціях середня зарплата вимірювалася 180-250 карбованцями, у «Будівельнику» люди отримували до тисячі. «Якраз тоді вже велися розмови про майбутнє відділення Шацького району від Любомльщини. Головна контора «Райагробуду» розташовувалася тоді у Шацьку, — пригадує Володимир Гурко. — Стало зрозумілим, що ми не зможемо на рівних конкурувати з новою фірмою, відтак, був ризик втратити у районі потужну будівельну організацію. З цими роздумами я й прийшов до тодішнього голови райвиконкому Анатолія Гіриковича. З-поміж інших варіантів зупинилися на тому, щоб Любомльська дільниця відділилася від Шацької та об’єдналася з новоствореним кооперативом. Після тривалих дискусій на різних рівнях — і районному, й обласному позитивне рішення було прийнято, і з 1 листопада 1989 року об’єднання відбулося. Тоді з’їхалися усі голови колгоспів, прибула численна делегація з Луцька. Зібрання розпочалося в обідню пору 31 жовтня, а закінчилося пізно вночі». Так на Любомльщині постало потужне будівельне підприємство. З різних куточків до райцентру приїжджали переймати досвід: не тільки агробудівці, а й будівельні організації, які займалися промисловим будівництвом. «Нас тоді працювало до 600 людей, — далі ділиться спогадами Володимир Гурко, який спершу в об’єднаній будівельній організації обійняв посаду головного інженера, а з 1992 року очолив підприємство і перебуває у цьому кріслі й донині. — Ми орендували техніку з усього району, щоб усіх забезпечити роботою, адже, бувало, одночасно зводили «з нуля» 70-100 об’єктів. Це нині всі виконувані роботи зводяться переважно до реконструкції, про нове будівництво мова узагалі не йде». За тридцять літ «Будівельник» у різних куточках краю залишив велику кількість «автографів» у вигляді об’єктів різного призначення. Серед найбільш масштабних— міська школа № 3, школи у селах Куснища і Машів, нинішній профліцей, житлові п’ятиповерхівки по вулицях Богдана Хмельницького і Брестській, відділення «Укртелекому», приміщення Волинської митниці, розбудова автопереходу, завершення будівництва нової райлікарні та багато інших споруд, зокрема, й приміщення редакції, де писалися ці рядки. Серед втілених проектів останніх років — реконструкція міського стадіону «Колос», реконструкція і добудова Рівненської школи, реконструкція дитсадків, будівництво автозаправних станцій тощо. «Зараз активно співпрацюємо з Рівненською ОТГ, — каже Володимир Гурко. — Зокрема, проводили реконструкцію у школах Забужжя і Гуща, виступали субпідрядником робіт у Забузькій амбулаторії». Сьогодні на підприємстві працює 60 чоловік. Фірма має дозвіл на використання піщаного кар’єру, тож, окрім будівництва, виготовляє бетон, деякі залізобетонні вироби — блоки, «перемички», бетонні кільця. З техніки мають сім «міксерів» різної місткості для бетону, декілька вантажівок, кран,
навантажувач. У найближчій перспективі тут планують реконструювати і модернізувати бетонний вузол, щоб збільшити потужності, встановити комп’ютерне обладнання, аби виготовляти бетон за європейськими технологіями. Вище вже йшлося про те, що ще у радянські часи «Будівельник» славився пристойними зарплатами. Не зраджують цій традиції і нині: зараз середня зарплатня становить 9549 гривень (торік цей показник був 9044, позаторік — 6874 гривень). За 9 місяців цього року підприємство виконало робіт і надало послуг на суму майже 20 мільйонів гривень, сплачено 3,5 млн. грн. різного роду податків і зборів. Варто додати і той факт, що за підсумками минулорічного загальнодержавного рей
тингового дослідження, яке проводилося серед 315 тисяч українських підприємств, «Будівельник» посів 26 місце у номінації «Платоспроможність» і став першим в області за показником «Коефіцієнт оборотності активів». «Зрозуміло, що нинішні часи не порівняєш з періодом 30-літньої давності, коли масштаби будівництва були зовсім іншими, — каже Володимир Гурко. — Звісно, хотілося б, аби держава більше приділяла уваги нашій галузі, зокрема, в частині рівного доступу до будівельного ринку. Поясню детальніше. Сьогодні у нас склалася ситуація, коли є потужні будівельні організації, які мають виробничу базу, техніку тощо, і які платять ПДВ, купу
інших платежів, і є дрібні приватні фірми, які мають, образно кажучи, один бетонозмішувач, дриль і молоток, і перебувають на єдиному податку. Ці фірми не мають навіть офісів, винаймають техніку, робітників (не факт, що всі вони оформлені) і теж беруть участь у тендерах. Звісно ж, вони зможуть запропонувати меншу ціну, оскільки їм не треба, скажімо, платити 20 відсотків ПДВ. Важко назвати це рівними конкурентними умовами. Вважаю, усі будівельні фірми повинні мати основні засоби та однакові умови оподаткування. На жаль, далеко не всі наші чиновники у гонитві за «дешевшим» дрібним підрядником розуміють, що при співпраці з великою будівельною фірмою бюджет у вигляді податків від тої фірми отримає коштів більше, ніж вдасться зекономити на тих чи інших роботах… Та все ж у майбутнє дивлюся з оптимізмом, думаю, рано чи пізно, але підйом економіки, а з нею — і будівельної галузі — все ж буде. Наостанок, користуючись нагодою, хочу від душі подякувати усім, хто був причетний до появи і становлення «Будівельника», хто в різні роки тут працював і примножував славу підприємства. Нехай ваша праця воздасться вам сторицею!».                                  Микола СЕРГІЄНКО.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *