«Залізниця була державою в державі, а зараз подумаєш – душа болить»

Кілька останніх тижнів інтернет, телебачення, преса рясніє повідомленнями, де йдеться про Укрзалізницю: «страйкують залізничники», «не платять зарплати», «організували попереджувальну акцію протесту проти приватизації залізниці, в результаті якої буде скорочено понад 120 тисяч осіб». ситуація довкола майбутнього залізниці лише набирає обертів і поки невідомо, чим це все закінчиться.

Побувавши нещодавно у селі Старовойтове ми не могли не завітати та не поцікавитись з цього приводу думкою людини, яка, можна сказати, півжиття віддала роботі на залізниці. Василь Кондратюк нині пенсіонер, а ще донедавна керував дільницею в Ягодині. Вплив батька, мабуть, визначив професії дітей: дочка, син та невістка працюють у залізничній галузі. Василь Панасович після служби в армії повернувся до рідного села, потрібно було шукати роботу — пішов працювати у колгосп шофером. Трохи згодом тут в Ягодині відкривали на станції перевалку вугілля. Вирішив спробувати і поповнив штат залізничників. Так тут і пропрацював до пенсії — із 1974 до 2009 року. «Розпочинав кранівником, робота сподобалася, пішов навчатися й закінчив залізничний технікум. Пізніше був майстром, начальником дільниці у Ягодині. 30 років керував перевалкою вугілля. Найбільше щасливий від того, що за ці всі роки не було у нас жодного трагічного випадку, адже робота непроста та небезпечна. Були різні випадки: крани не раз перекидалися, десь зачепиться і вже лежить на боку».

— Мабуть, відслідковуєте нинішні події, які відбуваються довкола залізниці. Її хочуть розділити на три напрямки: інфраструктура (вокзали, термінали тощо), вантажні та пасажирські перевезення. Що думаєте з цього приводу? — Ще за моєї роботи такого безладу не робилося у цій галузі. Нещодавно були маніфести працівників залізниці у столиці. Вони сказали, що коли нічого не поміняється, то ми будемо працювати за інструкцією. А ви знаєте, що це таке? В нинішній час, якщо працювати за інструкцією, то з вокзалу жоден поїзд не вийде. Поїзди та вагони старі, вже по три рази відпрацювали свій термін експлуатації. — окремо хочеться поговорити про зарплати: чи виправдано є те, що керівництво цієї галузі отримує по 500-700 тисяч гривень зарплати в місяць, а прості залізничники перебиваються кількома тисячами? — Це просто знущання з людей. Коли ще я працював керівником дільниці, ще до настання незалежності, то мав ставку 200 радянських карбованців. В той же час мої працівники отримували до 400 крб. Як колись говорили, залізниця — це держава в державі. Було все. Не було вакантних місць, щоб влаштуватися на роботу залізничником, стояли черги. А зараз що — не вистачає працівників. Після кількох десятків років роботи в цій галузі зараз важко на це все дивитися, душа болить. — Знаємо, що ви не один десяток років були депутатом сільради. чим доводилося займатися тоді? — Чим міг, завжди допомагав своїм односельчанам. Ми перевантажували вугілля з одних платформ на інші, або ж на автомобілі. Просили допомогти з опаленням школи, садочка. Нам давали 3% ваги на розсип під час перевантаження. Вугілля лишалося біля колій, то приїздили, лопатами збирали, вантажили на трактор. — Знаємо, що маєте оригінальне захоплення, вже давно ведете своєрідний літопис. — Так, веду щоденник ще з 1987 року. Ще мій дід Филимон Степанович вів щоденник, мабуть, і мені щось передалося від нього. Записую погоду, всі події, які в селі сталися, хто помер, коли магазин відкривали, коли дороги робили та інше. — Який запис у вашому літописі найголовніший? — Ось (киває на онучку Валерію, яка сидить в дідуся на колінах), це найголовніші нотатки, коли онуки Валерія та Антон народилися. А так все цікаво, часом суперечки заходять, що коли сталося, то звертаються до мене, аби пересвідчитися. Голова сільський Володимир Крижук звертався неодноразово. І ви будете записані в цьому щоденнику, що приїздили до мене. Тож тут, можна сказати, усе моє життя. — Знаємо, що ви вже можете, аналізуючи свої записи минулих років, робити прогноз погоди. Що скажете читачам, якої зими очікувати цьогоріч? — Зима буде легкою. Морози будуть, але невеликі. За моїми спостереженнями зима буде теплою: на Покрову було тепло, отже не слід чекати лютих морозів. Ось гляньте, у 2009 році на Покрову випав сніг, який пролежав три дні, була нульова температура. Відповідно і зима була морозною. Тут і інші приклади маємо, коли на це свято тепло, то й зима така. В цьому я вже пересвідчився.

Олександр ХОМІЧ

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.