РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ — МІФИ І РЕАЛЬНІСТЬ

Час плине швидко. на сьомому році так званої Революції Гідності, доводиться миритися з думкою, що життя наше з кожним днем, на жаль, погіршується за всіма параметрами. По суті, як святкувати, то немає особливих причин. втрачені території — крим і зруйнований донбас. економіка в стадії стагнації. загинули десятки тисяч українців і продовжують гинути майже кожен день.

Практично все працездатне населення кинулось добувати кошти на проживання за кордон у Польщу чи Німеччину. На господарстві залишаються пенсіонери, чиновники і діти, яким держава встановила непосильні тарифи і ціни на все, вище прожиткових. Соціальні допомоги і гарантії для населення сьогодні мінімальні. Україна з однієї з процвітаючих республік, планомірно сповзає в аграрно-сировинний придаток Європи і світу, експортуючи дешеву робочу силу і продукти землеробства. Організатори вбивства невинних людей на Майдані так офіційно не визнані і не покарані. Уряд Зеленського, який пообіцяв закінчити війну і покращити наше життя через свою непрофесійність і непридатність, явно не може це зробити. Верховна Рада, сформована і вибрана на протестному електораті при своїй монобільшості нагадує збірну солянку, яку використовують для  задоволення власних потреб представники офісу Президента на чолі з Андрієм  Богданом. Президент Володимир Зеленський, не маючи політичного і достатнього життєвого досвіду, оточив себе так званими новими (старими) обличчями, які вражають країну і світ своєю некомпетентністю і неосвіченістю, керовані ставлениками американського мільярдера Сороса. Одним словом, всім стало «весело». В країні панує правовий нігілізм, де замість законів і верховенства права снують групи  національно стурбованих радикалів від націоналістичних партій, які не пройшли до парламенту, при допомозі фінансових заохочень «порохоботів» наводять «порядок». Не секрет, що хтось і фінансує групи «активістів». Останні рішення парламенту по продажу основного українського скарбу землі, яку німці під час війни вивозили  на свої поля, по 213 тис. га в одні руки своєю дикістю і «патріотизмом» вражають всіх думаючих людей. За цим рішенням явно простежується мрія заокеанських господарів заволодіти найбільшою українською цінністю, а тих, хто продасть її, бо серед бідних українців покупців  не знайдеться, з часом перевтілити на рабів, які будуть її обробляти. Згадайте останню аферу про «прихватизацію» підприємств України, коли на державних заводах були створені акціонерні товариства і «акціонери» попродавали за безцінь свої акції (по 200 грн. за штуку) спритникам, які заволоділи контрольними пакетами акцій і стали кастою олігархів і їх власниками, а прості трудяги замість дивідендів отримали дулю з маком. Одним словом, революції і перевороти нам під силу, а навести лад і спокій в країні щось не вистачає розуму і вміння. Ось такі реалії і суб’єктні висновки, на жаль. Не дуже втішні після чергової революції, шосту річницю якої ми відзначаємо.

Валерій Теребуха