«…ЩОБ ДО СТА РОКІВ ДО КЛУБУ СПІВАТИ ХОДИТИ!»

Серед фольклорних колективів Любомльщини давно вже отримав своє ладне місце активністю і творчим ентузіазмом жіночий гурт  «Яворник» з селища Головне. 30 років тому, коли 18-річна Галина Маїло після закінчення Луцького училища культури отримала направлення сюди на роботу, відразу зібрала жінок, які закохані у пісню. Таким був заспів до сучасного «Яворника».

А його лірична назва з’явилась трішки пізніше з ініціативи однієї з найсолідніших та найспівочіших учасниць Галини Солодухи — вона запропонувала відродити, чи точніше підняти із забуття цю жорстоко закреслену топоніміку, джерело якої повинне пульсувати у пам’яті. Адже йдеться про однойменне село, що було поблизу Заболоття, в якому налічувалось понад 70 дворів, яке вистояло у війну, люди його були співочі і мали свій музичний гурт — кларнет, скрипку, барабан, були активними учасниками національно-визвольної боротьби. Саме за цю непокору радянській владі у 1952 році селян силою «вирвали з корінням» з рідної отчої землі і «запропонували» переселитись у Херсонську область. А хати і навіть садки змели, щоб і сліду не зосталось… Про це написав повість «Яворник» Василь Гей, книжка отримала Всеукраїнську літературну премію імені Андрія Головка. А «Яворник» зазвучав народною українською піснею! Про творчу діяльність колективу розповідає директор Головненського будинку культури Галина Маїло: — Звичайно, на мою ініціативу відразу відгукнулися жінки різного віку, які, як кажуть, «без пісні не можуть жити». Час невблаганний, багато вже відійшли, з тих перших залишилась Галина Платонівна Солодуха, для неї пісня — це друге дихання. Вона й історію колективу береже, має всі вирізки з газет про нього, турбується про скриньку нашого репертуару, збирає почуті пісні по радіо чи з телепередач, випитує у старших людей. На початку створення, ми формували репертуар з місцевих пісень з вуст наших старожилів, їздили по селах Гуменці, Сильне, Заболоття, Головне і записували на магнітофон. Тепер маємо кілька десятків творів найрізноманітнішої тематики народного життя. Можемо привітати із професійним святом, і з днем народження,  знаємо обрядовість усіх релігійних свят, також готуємо дні села, свята осені і вареника, багато інших. Наш колектив згуртований і тісно сплетений пісенними вервечками, десять жіночок — Галина Солодуха, Світлана Кузьмич, Надія Шум, Ніна Світящук, Марія Кушнір, Марія Боярчук, Ніна Тахас, Галина Бліндарук, Алла Гогось — художній керівник будинку культури і я, та наш незмінний акомпаніатор Ярослав Дудар. Недавно ходили разом вітати з 90-річчям нашу учасницю колективу Теклю Василівну Курило, вона, слава Богу, з нами поспівала ще й пританцьовувала, каже, «якби мене хтось підвозив, то ще б ходила до клубу співати»…    Галина Маїло і Алла Гогось не тільки пишаються, а просто захоплені творчим ентузіазмом і нестримним бажанням своїх подруг дарувати пісню людям, давати крила і життя уже призабутим старовинним текстам. З радістю діляться гарною новиною, яку не всім напевне достоту зрозуміти: нині жінки шиють нові костюми, але всі за свій кошт, і кравчиня одна з учасниць «Яворника» Надія Григорівна Шум справляє нові строї для колежанок, так би мовити, благодійно. А що поробиш, культуру не вважають в Україні важливим рушієм державотворення, ентузіазм активних людей завжди її успішно рухав вперед навіть до світового визнання. Ось такі культурні оазиси ще тримають на собі і не дають зникнути столітнім надбанням української духовної скарбниці. Цей відступ про неувагу до умов праці, про що поки безсило бідкаються віддані культурі люди, серед них і Галина Маїло, і Алла Гогось: Нещодавно до професійного свята підготували великий концерт разом зі зразковим танцювальним колективом «Хуторянка», учнями і дорослими, а не прийшли навіть усі депутати, керівники, кажуть, холодно. А як же ми тут працюємо і репетиції проводимо?! Через те, що приміщення клубу не опалюється, не приходить на дискотеку молодь, а йде у бар, де може й не краща музика, як у нас, але тепло. Придбали і два тенісні столи, але хлопці пограли трохи і більш не йдуть, кажуть холодно. Але ми не втрачаємо надії, що настануть таки часи, коли «обігріє» влада наш клуб, що пісня припаде до серця і буде прикрашати наше життя… І керівники фольклорного гурту «Яворник» діляться своєю «фішкою», яка уже стає у нагоді, благословляє і звеселяє весільні обряди не тільки у Головненській ОТГ, а й інших селах району: відроджується традиція народного оспівування шлюбу: радуйся, матінко, взяло шлюб дитятко, і твоє, і чужеє, — тепер твої обидвоє.  І їх тепер запрошують на весільну обрядовість: — Із  вуст старожилів  відтворили пісенний супровід, як це було раніше на весіллі від самого приготування, по дорозі з короваєм, вбирання молодої чи молодого, садіння на посад, викуп, супровід до церкви, весілля біля дому: вийди, матінко, вийди, стань собі на помості, привітай свої гості… Люди розуміють, що  етнографічний обряд весілля не тільки емоційно насичує таку важливу подію в житті родини як шлюб, а й має магічну дію, адже заручаються два роди, народжується сім’я, яку благословляє  родинне коло, звучать правічні обрядові пісні, в яких віра і любов. Недавно було на одну неділю два запрошення і ми розділилися на дві групи. Дуже раді і щасливі, що маємо змогу виконувати таку благословенну дію. А зараз готуються до Новорічно-Різдвяних свят, у яких також чимало чарівності і магічності. І обидві культпрацівниці, хоч і не місцеві, але за десятки років проживання у Головному стали тут «своїми». Галина Маїло родом із Тернопільської області, тут вийшла заміж, народила троє дітей, має онуків. Алла Гогось  із Горохівщини, з села Сенкевичівка, також закінчила Луцьке училище культури, каже «співаю, скільки себе пам’ятаю, змалечку, для мене пісня, як водичка біжить у струмочку», також тут створила сім’ю, двоє діток має, онучку: «Ми, хоч і не тутешні, але любов до культури поєднала, мабуть, найбільш живемо роботою. Як кажуть наші учасниці колективу, дайте нам у клубі «тепло», то співати ми будемо ходити до ста років. Бо ж душу пісня зігріває, і скликає до гурту, і єднає пісня, і продовжує співочу славу знищеного однойменного села. Наш «Яворник» цьому яскравий приклад». А на нашу думку, цей колектив давно став серед людей «народним»…

Валентина ХВАС.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.