Турбота, що є прикладом для інших
Не забувають у ветеранській організації працівників внутрішніх органів про своїх колишніх співробітників, з якими довгий час пліч-о-пліч довелось нести тягар служби. така турбота про пенсіонерів є прикладом для усіх інших, адже чого гріха таїти, чи не на кожному кроці у нас трапляється так, що пішла людина на пенсію і уже наступного дня про неї усі забули, і залишається вона сама по собі зі своїми проблемами, ніхто не цікавиться, що і як.
Саме у ці святкові дні група ветеранів внутрішніх органів відвідала колишнього працівника, жителя села Нудиже Василя Семенчука який має проблеми зі здоров’ям. Окрім усього іншого відвідування хворих є одним із діянь тілесного милосердя святої церкви. «Був недужим, і ви відвідали мене» (Мф 25.34.36) говорить нам святе письмо, то ж у свята слід не тільки веселитися, а й творити добрі справи, не забувати про своїх ближніх. Василь Микитович поступив на службу в міліцію в 1976 році, навчався в школі міліції в Івано-Франківську, проходив практику в Сімферополі, де і зустрів свою майбутню дружину. Довгий час працював в нашому районі дільничним інспектором, потім за сімейними обставинами перевівся у Крим, де і пішов на пенсію, після чого повернувся у рідний край. Усі його брати, як каже ветеран, а їх у нього четверо, також при погонах: свого часу служили або в міліції, або в армії, зараз доля розкидала їх по усьому колишньому Союзу. Лишилася в Нудижах лише його сестра Ліда, яка і допомагає хворому. Колишні правоохоронці привітали свого товариша по службі з різдвяними святами, передали вітання від колег та знайомих, вручили скромні подарунки. Ветерани згадували тих, із ким довелось служити, кого уже нема серед живих. До слова, із правоохоронців району всього двоє дожили до 80 років, хоча відбирають на цю службу, як відомо, людей фізично здорових. Звісно ж, ветеран-правоохоронець був розчулений такою увагою з боку колег, щиро дякував їм за подаровані приємні миті.
Віктор ПИЛИПЕНКО