Церкві св. Луки в с. Городне — 275 років

Вперше як власність литовського боярина василя село городне згадується в документах у 1487 році. Пізніше воно було в оренді любомльських євреїв.

Згідно реєстрів додаткових податків у 1564 році в селі була корчма, одноколісний водяний млин, 2 ремісники і церква. Церква у Городні вперше згадується в документах у 1510 році, хоча вона могла бути побудована значно раніше. У 1619 році храм перейшов до греко-католиків.  У XVIII ст. документальна база про церкву с. Городно відома з візитацій 1721, 1740, 1759, 1773, 1787, 1793 років, які знаходяться в Люблінському архіві і опубліковані науковцем П. Сиговським.  Клірова відомість про церкву за 1844 рік вперше згадує, що вона побудована у 1745 році. У 1835 році місцевий поміщик Станіслав Ручинський надав їй одну десятину. Крім священика, при ній був дячок. Опис церковного майна зберігався з 1806 року, метричні книги з 1813 року. З середини ХІХ ст., особливо у другій половині ХІХ ст., Росія почала масово перебудовувати і будувати нові церкви у російському стилі. В 1859 році за розпорядженням російського уряду, з причини маловмістимості прибудована передня частина і зроблений новий пристойний іконостас. У 1871 році знову перероблений купол і на передній частині побудована нова дзвіниця. Дах був покритий бляхою і пофарбований. У 1884 році оновлений весь іконостас. Начинням церква була достатня. При ній зберігались копії метричних книг з 1797 року. Священик Михайло Бурчак-Абрамович на парафії з 1856 року. За заслуги по духовному відомству священик до дня народження імператора у 1895 році Священним Синодом нагороджений наперсним хрестом. На 1892 рік число парафіян вже складало 1074 осіб. Церковної землі було 144 десятини 2351 саженів. Такої великої кількості землі в благочинні не мала ні одна церква. У селі Городно при храмі діяла церковно-парафіяльна школа. Церква відносилась до 4-го округу, престольне свято св. апостола і євангеліста Луки відзначалось 18 жовтня. У 1905 році церкву відвідав єпископ ВолодимирВолинський Арсеній. У рапорті єпископу Волинському і Житомирському Антонію відмічено, що храм ветхий, але утримується охайно і що священик і парафіяни думають про побудову нового храму і школи. У кліровій відомості за 1911 рік відмічено, що церква на кам’яному фундаменті, разом із дзвіницею. Начинням бідна. Кружковий дохід в рік 275 рублів. Землі присадибної 1 д. 1369 кв. сажнів, орної – 22 д. 507 с., сінокосної – 25 д. 2344 кв. с. Всього 145 десятин 98 кв. с. Із них 95 десятин лісу і чагарників. Вся земля знаходиться в 7 різних місцях від 1 до 8 верст одна від одної, орна в 25 окремих кусках, сінокосна в 6 кусках. Старанням парафіян і за кошти Св. Синоду в 1904 році побудовані два будинки для священнослужителів. Копії метричних книг з 1797 року. У церковній бібліотеці книг – 48 томів для читання. Церковно-парафіяльна однокласна школа відкрита в 1862 році, знаходиться в новому будинку, побудованому в 1909 році на кошти парафіян і священика О. Веселова. На утримання школи виділяється від селян і Єпархіальної училищної ради – 184 рублі. Навчається 95 хлопчиків і 15 дівчаток. Владика відвідував церкву в останній раз  у 1910 році. Священик О. Веселов отримував від казни – 300 карбованців у рік, від кружкового доходу – 356 карбованців і від земельних угідь. У церкві знаходилась ікона Преподобного Антонія Печерського з частинкою його мощей. На 1911 рік с. Городно відносилось до Головненської волості, нараховувало 202 двори і 1357 жителів, приписне село Кіззя нараховувало 18 дворів і 124 жителі. У селі Городно власником маєтку і землевласником з 1874 року був генерал Є.Т. Крилов, який у 1880 році продав маєток і землю генералу П.П. Чичеріну, а вже з 1882 власницею села стала Зінаїда Сухомлінова, дружина генерала Миколи Сухомлінова, які володіли цим маєтком до 1913 року. З. Сухомлінова була власницею винокурного заводу у с. Городно, де працювало 18 робітників і випускалось продукції на 23 тисячі карбованців у рік. Крім того, вона ще володіла у с. Городно і Кіззя 3067 десятинами землі. Сухомлінови у літню пору часто приїжджали до свого маєтку, і як попередні власники, були коляторами церкви, дарували церковне начиння. Під стінами храму захоронений у 1885 році малолітній син Сухомлінова – Сергій Сухомлінов і настоятель храму Михайло БурчакАбрамович. В період І Світової війни з наближенням фронту в 1915 році чотири церковні дзвони було знято і затоплено в сільському озері, які не знайдені і до цього часу. З початку 1919 року Волинь була завойована Польщею. Вже з 1921 року церква у складі Православної Автономної церкви в Польщі. У 1935 році її відвідав волинський Владика Олексій (Громадський). Відомий археолог і дослідник Волині О. Цинкаловський, обстежуючи церкву, виявив Апостола – першу книгу, видану на старослов’янській мові Швайпольтом Фіолем у Кракові у 1491 році. Після визволення Волині від німецьких окупантів, церква знову повернута у Московський Патріархат, була постійно діючою і не закривалась. Священик с. Городно Мелетій Панкевич відомий тим, що з 1970-х рр. захопився питанням українізації церковного богослужіння. Він завжди закінчував богослужби українською мовою. У грудні 2000 року через порушення правил пожежної безпеки,  під час богослужіння сталася пожежа. Парафіяни разом зі священиком встигли винести з церкви ікони, убрання і ін. Під час пожежі вигоріла ризниця і купол над нею. В 1982 році церква обстежувалась експедицією Волинського краєзнавчого музею, де консультантом був відомий мистецтвознавець П. Жолтовський. Забрано у музей Євангеліє 1771 року (РА-2013), половину Царських врат (Д-593), три дерев’яні великі підсвічники, ікона «Коронування Богородиці» ХVІІІ ст. ( І-67), ікони – виносна подвійна «Богородиця Одигітрія» – «Євангеліст Лука» (І-69), «Покрова Пресвятої Богородиці» (І-66). З церкви с. Городно у Любомльський краєзнавчий музей Владика Варфоломій передав «Тріодь Пісну» ХVІІІ ст. (ЛКМ КДФ-11) і потир ХІХ ст. Автором при обстеженні церкви с. Городно у 1990-х роках на горищі у схованці було виявлено скручену на полотні двосторонню ікону – хоругву 1754 року з написом унизу «СИЮ КОРОГОВ ИСПРАВИЛА ГРОМАДА ГОРОДНЯНСКАЯ НА ТОЙ ЧАС о. ИЕРЕЙ ЯКОВ ПАШКОВСКИЙ ИРАДЗКИЙ, КОНДРАТИЙ НАГОРЕЦКИЙ ИОАНН КРАТЮК Р.Б. 1754». Ця ікона була відреставрована старанням Владики Варфоломія і зайняла своє місце у церкві. Як пам’ятка історії та архітектури, церква неодноразово обстежувалась і вивчалась науковцями. Слід зауважити велику любов до свого рідного  села митрополита Рівненського і Острозького Варфоломія. Владика за роки служіння церкві зробив дуже багато. Побудував жіночий монастир з храмами Олександра Невського (2011 р.) і Святителя Петра (2015 р.), побудував церкву Варфоломія і Варнави (кладовищенську), каплицю Іверської ікони Богоматері (2001 р.), спорудив пам’ятники до 2000-ліття хрещення Русі у дворі Св.-Луківської церкви, пам’ятники біля монастиря, Іверської каплиці і школи. Також митрополит Варфоломій створив літопис села Городно у трьох книгах: «Рідна школа», «Рідна церква», «Село Городне». Завдяки йому у м. Луцьк створено музей книги, куди він передав до 300 стародруків. Також поповнював фонди багатьох музеїв. У зв’язку з проведенням служб у монастирі, церква в селі відкривається рідко. Великою подією для жителів села був приїзд митрополита Київського і всієї України Володимира на освячення каплиці Іверської ікони Божої Матері у 2001 році.

Олександр ОСТАПЮК.