Щоби пам’ять жила
Чимало полеглих бійців під час другої світової війни лишились невідомими, часто їх останнє місце спочинку стало у лісах. Зі святим обов’язком простого християнина та громадянина своєї держави лісівники Любомльщини у своїх обходах доглядають за могилами невідомих солдатів.
Лісівники ДП «Прибузьке лісове господарство» Крушинецького та Забузького лісництв разом із працівниками ОТГ та, зокрема, її депутатом Сергієм Хоміком прибрали та посадили кущі калини біля пам’ятників воякам УПА в селах Власюки та Рогові Смоляри. Тим часом, працівники ДП «Любомльське ЛГ» попрацювали на території Мосирського лісництва. Щоб вшанувати пам’ять, біля солдатських могил серед лісу, теж посадили символ України – кущі калини. Орга нізували та втілили це лісничий Мосирського лісництва Богдан Писачук та депутат Вишнівської ОТГ Ладинського старостинства Юрій Пилипчук. У зв’язку із тим, що у нашому краї були і партизанські загони, і загалом лісові терени не раз допомагали та рятували громадян в неспокійний воєнний час, таких поховань немало. Одними із таких місць вічності та шани є братні могили невідомих солдат серед лісу у Мосирському лісництві, в урочищі Землиця.
Одне захоронення – померлі воїни з партизанського санітарного батальйону, що у кварталі 18, друге – поховання групи партизан, які загинули в бою, наткнувшись на засідку німецьких карателів 17 квітня 1944 року, що у кварталі 12. За розповідями мосирських старожилів, після війни ще деякий час на кожній могилі були надписи про похованих – прізвища та дата поховання. Втім, через віддаленість могил від населених пунктів, таблички знищились, факти були втрачені. Самі ж поховання місцеві жителі разом із лісівниками підтримують у належному стані.