Святкові листівки, як перші ластівки

Якось перебираючи вдома стос найрізноманітнішої багаторічної вітальної кореспонденції, спочатку замислилась, чому ж це остання дата на них 90-ті роки минулого століття? А потім захотілось таки дослідити, як з’явилась ця красива традиція святкової листівки і зрозуміти, чому ж вона  так раптово канула в лету, чи точніше, перестала бути актуально-необхідною? Адже ж життя окреслює частіше яскравими веселковими лініями нашу дорогу в нім… і робити приємне, дарувати вітальні мотиви, тішити увагою – таке  щастя!

Так от – виявляється, що першими стали дарувати вітальні листівки в Англії. Художник Добсон згодом у 1794 році, так би мовити, закріпив цей звичай, створивши різдвяну картинку, намалювавши на ній зимовий пейзаж із ялинкою. Ця новинка, очевидно, припала до вподоби багатьом цілеспрямованим особам і уже у 1840 році підприємливий сер Генрі Коул замовив знайомому художнику Джону Герслі святкову листівку щоб привітати-здивувати друзів і родичів. На ній було зображено родину самого Коула у святковій атмосфері під час благодійної акції: дарування одягу та їжі бідним і жебракам. Однак, ця перша листівка нині стала раритетом, відомо, що з усього тиражу залишилось лише 12 екземплярів. Ідея захопила у той час і за цим ескізом видавець дитячої літератури Джозеф Канделл надрукував перший тираж новорічних листівок – 1000 екземплярів. Так і почалося створення та поширення листівок, або відкриток – «відкритий лист», тобто їх можна було відправляти адресату без конверта. Або ж класти просто на порозі, коли не застали господаря вдома. Усе ж різдвяні листівки із зображенням християнських мотивів очевидно починались від змісту середньовічних гравюр. Їх можна було придбати у церквах та у паломників. Вони дорого коштували, і були доступні тільки заможним людям, та ставали на ті часи прикрасою і поздоровленнями на Пасху та Різдво. Офіційно визнаною листівка стала у 1874 році на Всесвітньому поштовому конгресі у Берні. Тоді ж було встановлено міжнародний стандарт розміру листівки – 90х140 мм. У 1925 р. стандарт змінився – 105х148. Нині, коли чітка прив’язка відкритки до пошти втратилась, вона з’явилась у найрізноманітніших форматах і тематиках. В Україні перші листівки були випущені наприкінці ХІХ ст. у типографії відомого київського підприємця Стефана Кульженка, яка була тоді однією з найпотужніших. На них зображали різдвяні сюжети і старовинні обряди, церкви і засніжені хатинки, Ангеликів і веселих діток, часто використовували картини відомих художників, їх колекціонували і вклеювали в альбоми. Однак у радянські часи після 1917 року випуск вітальних листівок як «предмету побуту буржуазного суспільства» був повністю припинений. І тільки у роки Другої світової війни традиція почала знову поновлюватись. Так, у 1941 році у розпал війни, коли потрібно було морально підтримати воїнів і населення, у видавництві «Мистецтво» вийшли спеціальні листівки для надсилання на фронт: «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!». Тим часом новорічні та різдвяні листівки друкувались підпільно з 1942 по 1952 роки Українською Повстанською Армією і мали виразно патріотичний зміст. На повоєнних листівках у 1960-х роках відбувався сплеск святкової радянської дійсності і у поліграфії. Тому і зображення на відкритках були на необхідні тоді теми: Кремль і усміхнена дітвора, спортсмени і космонавти. З’явився як неідеологічна, а казкова, істота – Дід  Мороз і Снігурка, але  аж у 1970-х роках. Та й нині традиція дарувати листівки не зникла, хоча перевагу вітальники надають віртуальній  картинці. Мабуть, тим самим ми втратили задоволення з трепетом читати живий текст, писаний рукою і сердечними почуттями, який дарував ауру чарівності свята. Відтак, через роки родина буде позбавлена стосів різноманітних листівок, які будитимуть найприємніші згадки, як це з хвилюваннями чули від наших матусь чи бабусь у такі хвилини, коли вони розкривали альбоми чи коробки з листівками різних років: «це мене вітав однокласник у 7 класі, який симпатизував мені», «а це сестричка надіслала, коли у вузі вчилась», «а ось цю червоненьку з великим яйцем на візочку у далекі 50-ті роки минулого століття брат моїй 15-річній мамі надіслав з армії»… Дбаймо ж, щоб щасливими  миттєвостями по вінця наповнювалося наше життя. До речі, власником найбільшої колекції новорічних листівок Книга рекордів Гіннеса називає канадця Бута, який зібрав 295129 екземплярів!

Валентина ХВАС