«Ми жили у творчій роботі і красі»

Бувати в української художниці волелюбної і вольової жінки Валентини Михальської з села Хворостів завжди не тільки радість людського спілкування, а й рясна пригорща нових емоцій і вражень, якими переповнене її щире серце. Незважаючи на складні фізичні обставини, що обмежують художницю у будь-якому русі, душа її, мов птаха, завжди у польоті — вражень, міркувань, бажань і ясних надій.

Як завжди зустрічає нас з редактором газети Сергієм Боярчуком осяянням усмішки, а ще турботливістю про здоров’я матусі, радістю, що на різдвяні свята і ще кілька тижнів гостювала старша сестричка Ганнуся, іншими сімейними клопотами… А потім про недавній візит землячки-активістки «Волинського братства» і клубу «Волинянка» з Києва Галини Бідношей, уродженки села Вишнів. Показує 10 випуск альманаху «Волинь моя» 2019, який вона подарувала. І додає схвильовано: «У цій книзі серед численних розповідей та історичних матеріалів про волинян і стаття «Перлини Волині» Вікторії Рутковської — у ній йдеться про однойменну виставку, яка відбувалася в червні 2018 року у Києві в Національному музеї літератури України і презентувала творчість трьох волинянок, котрі не попливли за течією, хоч і у інвалідних візках, не підкорились недузі, а перемагали її своєю творчістю, показуючи світові досконалість і красу народних традицій, багатство української духовності, любов до життя і своєї землі…»

Це розповідь про трьох українських самобутніх мисткинь з Волині, якими належить нам пишатися: художниця Валентина Михальська, художниця графіки Валентина Протопоп з селища Іваничі, неперевершені вишивальниці, на жаль, нині покійні, сестри Світлана та Галина Махонюки із Овадного. Ініціаторкою виставки була та ж Галина Бідношей, а столичні митці назвали цю подію «грандіозним успіхом, тріумфом талановитих волинянок»: «Високий рівень майстерності від Бога і від любові» — сказав художник Роман Петрук.

Валентина Михальська тихо розмірковує: «Ми своє життя прожили у творчій роботі, бачили прекрасне у світі і прагнули у фарбах і вишивках донести цю красу до людей, щоб додалось у їх душах доброти, щедрості і щирості. Були, як на троні, у своїх інвалідних візках, наперекір усьому-усьому, що траплялось на нашій дорозі, героїчно не корились, ставали, як могли, над недугою. Життя прекрасне, я його дуженько-дуженько люблю! Тому мені не байдужа байдужість ваша, українці! Назвіть свої вулиці Сонячними і живіть зі Словом Божим у серці, з Любов’ю до України, до людей! Дивлюсь на графіку Валі Протопоп і не перестаю милуватись-дивуватись! 100 рушників вишили сестрички Махонюки, але які там досконалі хрестики, які візерунки, які ясно-цвітні стежки-доріжки гаптовані слабкими руками, але сильним духом! Ось такі ми були, і є, і залишимось…».

Краса врятує світ!

Валентина ХВАС.