Якщо є черги, це комусь потрібно
На нинішній стадії впровадження реформи децентралізації в країні утворено більше однієї тисячі об’єднаних територіальних громад. В десятій частині із них функціонують власні центри надання адміністративних послуг. Всього в Україні працює більше 800 ЦНАПів, кожен із яких надає від трьох-чотирьох десятків до двох сотень послуг.
08
Все ж окремі із них в цьому переліку знайти важко, принаймні, на периферії. В першу чергу мова йде про послуги зі списку Міністерства внутрішніх справ, а саме реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобі, видачу (заміну) посвідчень водія та інших. Ще не так давно таке право було закріплене за Державтоінспекцією, а після її ліквідації в 2015 році всі функції були передані сервісним центрам МВС. При цьому кількість таких установ у порівнянні з 2014 роком значно скоротилася. Для прикладу, на Волині центри діють в Луцьку, Ковелі, Нововолинську та Камінь-Каширському.
Отож, жителям із віддалених куточків приходиться їхати за десятки кілометрів, вистояти в чергах, щоб оформити свої документи у відповідності до вимог чинного законодавства. Ознайомитися із роботою найближчого до Любомля сервісного центру МВС у Ковелі, скориставшись нагодою, вирішили кореспонденти нашого видання.
Відтак, прибули до установи ближче до одинадцятої години, заставши чергу одразу в холі приміщення. При відсутності адміністратора поцікавитися порядком реєстрації та оформленням в так званій електронній черзі не було в кого. Спілкуючись із присутніми вдалося вияснити, що одні чекають на видачу чи заміну водійського посвідчення, решта по різних питаннях. В тих, хто за правами — черга «жива», іншим видавали реєстраційні талони. Хто це робив, з’ясувати не вдалося, тому після невдалої спроби отримати самостійно талончик в терміналі, який виявився не працюючим, звертаємося до віконця реєстратора. На наше прохання відреагували лише в одному із них: «Ви запізно звернулися. В нас реєстрація і видача талонів для відвідувачів о 9 годині. Для роботи беремо до п’ятнадцяти справ, щоб встигнути до кінця робочого дня»…
Наступного дня прибуваємо під будівлю сервісного центру о восьмій годині ранку. Тут вже очікує декілька людей, котрі самі визначають порядковий номер в черзі. Нам повідомили, що ми будемо восьмими. За деякий час підійшло ще до десятка людей, а коли відкрилися двері установи, черга кудись зникла: хто був в кінці — опинився на початку і навпаки. Не дивлячись на це, до столика реєстратора, який перевіряв документи і формував електронну чергу, ми проштовхалися сьомими чи восьмими. Тобто, перед нами талончики отримало п’ятеро-шестеро людей, а в нашому значилася цифра 24. Згадалося почуте вчора «беремо до п’ятнадцяти справ» і тут же закралися «смутні сумніви». Одночасно з’явилося чимало питань до персоналу центру, але спілкуватися ті бажання не проявляли. Відповідь як одразу, так і через годину, дві, три була однаковою: «Очікуйте своєї черги, вас викличуть, тоді й відповімо на всі питання».
Десь ближче обідньої пори, спостерігаючи за рухом невідомих осіб, яких до цього в черзі ніхто не бачив, один із клієнтів не витримує: «Що у вас тут коїться? Я приїхав ранесенько з Ратнівського району, взяв номерок, а на прийом потрапити не можу. Приймайте документи негайно, я вдруге до вас не поїду». «І в нас, ми теж із далеку», — підхоплює наша землячка із Забужжя. «Не хвилюйтеся, приймемо всіх», — заспокоїв невідомий голос із-за скла.
Стало спокійніше, але сумніви не покидають присутніх, адже вже перша година дня. А з ранішньої черги обслужили одного клієнта. Аж ось пішов другий, за ним викликають третього, четвертого. Ще за годину підходить і наша черга. Спілкування та всі процедури в реєстратора зайняли лічені хвилини, а потім знову, як з’ясувалося, кількагодинне очікування. Цього разу експертів, котрі повинні оглянути транспортний засіб. Сама процедура і тут зайняла декілька хвилин. Але робочий день закінчувався і часу, щоб завершити весь процес до кінця залишалося обмаль. Проте його цілком вистачило працівникам сервісного центру, щоб за декілька хвилин до завершення робочого дня обслужити всіх клієнтів.
Останні ж, роздивляючись нові документи, раділи, що все так для них обійшлося і не прийшлося витрачати лишніх грошей. «Ти бач, як у них тут все влаштоване: не хочеш чекати в черзі — плати», — розмірковувала землячка із Забужжя. А той же відвідувач із Ратнівського району додав: «Та ми для них потрібні, щоб сформувати ту саму чергу, яку хтось звик обходити. Це ще вони нам повинні доплачувати».
Отож, із загальновідомою істиною: «Якщо є черги, значить, вони комусь потрібні» погодилися і ми.
Тим часом депутати Любомльської об’єднаної територіальної громади пропонують перенести частину послуг, які надають сервісні центри МВС, до місцевого ЦНАПу. Це вже давно зробили в багатьох великих містах.
— Ми готові до впровадження цих послуг хоч зараз, — погоджується Іван Маїло, директор Любомльського ЦНАПу. — В першу чергу мова йде про обмін посвідчення водія, отримання дублікату посвідчення водія у зв’язку з пошкодженням, втратою чи викраденням, первинну реєстрацію транспортного засобу придбаного в торговій організації, установі, реєстрацію нових транспортних засобів за актом прийому-передачі, перереєстрація транспортного засобу у зв’язку із зміною анкетних даних власника, установлення газового обладнання тощо. Реєстрація розмитнених автомобілів потребує додаткових сервісів, тому їх сьогодні не проводять в жодному ЦНАПі країни. Для здійснення всіх інших операцій нам потрібне відповідне обладнання. Воно дороговартісне і ми, наразі, не готові його придбати. Але існують відповідні проекти, які допомагають впроваджувати послуги в наші установи. На жаль, в перший етап їх реалізації потрапили ЦНАПи у великих містах, а ми надіємося, що на другому етапі черга дійде до менших установ, таких як наша.
