Любомль — селище? Головне — село?
Реформи адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування сьогодні перебувають у числі найбільш обговорюваних тем на різних рівнях. Зокрема, децентралізація залишається серед пріоритетів Мінрегіону. Завершиться реформа в 2020 році проведенням восени місцевих виборів на новій територіальній основі громад. Про це нещодавно заявив віце-прем’єр-міністр — міністр розвитку громад та територій Денис Шмигаль на засіданні парламентського Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
Планується, що до цьогорічного квітня в Україні вже буде затверджений адміністративно-територіальний устрій базового рівня, до червня — субрегіонального рівня. У третьому кварталі очікується прийняття нової редакції Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та необхідних змін до Податкового та Бюджетного кодексів. Четвертий квартал — прийняття актів, спрямованих на виконання названих законів. Нагадаємо, що зараз перспективні плани областей покривають трохи більше 90% територій областей. Утворено 1045 ОТГ.
Шмигаль також анонсував, що невдовзі в регіонах проведуть широкі публічні дискусії щодо підготовки пропозицій змін до Конституції України щодо реформування системи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, децентралізації владних повноважень. Щоправда, при цих словах чомусь одразу згадується як Згоранську сільську раду «по-тихому» хотіли «приліпити» до Шацька (до речі, так і невідомо достеменно, якою тут буде розв’язка). Або ж ситуація із Зачернецькою сільською радою, коли, як грім посеред ясного неба, випливла ідея про приєднання її до Смідинської ОТГ сусіднього Старовижівського району, про що йшлося у минулому номері нашої газети.
Втім, це ще не все. Нещодавно стало відомо, що Кабмін подав у Раду проект закону про засади адміністративно-територіального устрою України. Документ під № 2804 був зареєстрований 24 січня. Законопроект передбачає, що місто повинно мати понад 20 тисяч населення, селище — 5 тисяч і більше, а село — менше, ніж 5 тисяч населення, повідомляє «Перший».
Проект уточнить поняття адміністративно-територіальних одиниць в Україні, а також закріпить за урядом права утворення і ліквідації адміністративно-територіальних одиниць, встановлення і зміну їх меж. За Кабміном залишиться право визначати, яка кількість жителів необхідна для того, щоб населений пункт вважався містом, чи в місті утворювалися райони.
Отже, щоб населений пункт називався містом, необхідно, щоб в ньому було не менше 20 тисяч жителів, які проживають переважно в спорудах компактної забудови, а також промислові і переробні підприємства, підприємства комунального господарства і розвинена соціальна комунальна і транспортна інфраструктура.
Повідомляється, якщо населений пункт з чисельністю не менше 5 тисяч жителів буде складатися з переважно садибної забудови, а також мати залізничні вузли, гідротехнічні та інші споруди, такий населений пункт може називатися селищем. Інші ж вважатимуться селами. Один або кілька населених пунктів можуть об’єднатися в громаду. А об’єднання громад із загальною кількістю не менше 150 тисяч жителів буде вважатися районом. Область буде складатися з районів.
У законопроекті також хочуть закріпити порядок перейменування населених пунктів. Місцева рада повинна буде звернутися зі спеціальним поданням в Кабмін, той підготує проект рішення для Верховної Ради, а вона повинна буде проголосувати за нього. А ось для перейменування громад рішення Ради не буде потрібно, Кабмін зможе це зробити сам після звернення органів місцевого самоврядування.
Що ж виходить — що в разі, коли такий проект стане законом, наш древній Любомль втратить статус міста, а Головне перестане бути селищем?
— Неприємно, буде, якщо статус міста, який мали понад 700 років, буде втрачено. До того ж, нагадаю, майже півтисячоліття тому Любомлю було надане Магдебурзьке право, — коментує міський голова Роман ЮЩУК. — Крім статусних втрат, це може позначитися на нашій міжнародній співпраці, адже практика передбачає укладення угод з рівноцінними учасниками: місто — з містом, сільська адміністративна одиниця — з сільською ОТГ і т.д. До того ж, це може негативно позначитися на інвестиційній привабливості. Якщо до втрати статусу і справді йтиме, звісно ж, не сидітимемо, склавши руки: звернемося до президента, Кабміну, народних депутатів, асоціації міст України, інших інстанцій, щоб звернули увагу на наше та інші міста, які мають древню історію. Думаю, зміни, які пропонуються, доцільно було б застосовувати до селищ, що розростаються, а вже існуючих міст не варто зачіпати.
— Не бачу жодних проблем у цьому, — каже очільник Головненської громади Микола ДЕМЕДЮК. — Майже два роки тому ми самі зверталися до обласної ради з проханням змінити наш статус з селища міського типу на просто селище. Відповідно до діючого законодавства (у нас, до речі, у цій сфері й досі керуються Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 12 березня 1981 року — авт.), до категорії селищ міського типу може бути віднесено населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції, а також населені пункти, на території яких розташовані вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші стаціонарні лікувальні та оздоровчі заклади, які мають державний житловий фонд, з кількістю населення понад 2 тисячі чоловік, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей. На сьогодні вищевказані умови відсутні і під класифікацію «селище міського типу» Головне не підпадає. Певно, цей статус був наданий через те, що воно було районним центром. Є у зміні статусу й позитивний фінансовий мотив, адже при розрахунку інфраструктурної субвенції на одного жителя беруть до уваги кількість сільського населення. Відтак, зміна статусу якраз збільшить цю кількість і разом з тим — вплине на розмір субвенції у бік збільшення. За схожою методикою розраховується й освітня субвенція. Наприклад, торік Рівненська ОТГ при співрозмірній із нами загальній кількості населення отримала освітньої субвенції на 4 мільйони більше. Тож від того, що із селища ми станемо селом, думаю, не втратимо, а радше навпаки — набудемо.
Слід сказати, що тема потенційної втрати малими містами і селищами своїх статусів набула широкого розголосу фактично у всіх куточках України. Коли цей матеріал готувався до друку, сайт «Децентралізація» з посиланням на Мінрегіон повідомив, що нововведення не зачеплять міст, які вже мають цей статус, оскільки, мовляв, закон не має зворотної сили.
«У Мінрегіоні повідомили, що через резонанс, який викликала проектна норма щодо міст, відомство готове спільно з асоціаціями органів місцевого самоврядування змінити або ж вилучити таку норму ще на стадії розгляду законопроекту парламентом у першому читанні», — пише «Децентралізація».
І справді, Конституція передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Щоправда, у цьому контексті пригадується давня українська приказка «Закон, як дишло»…
Як воно складеться у перспективі, чи стануть пропозиції законодавчими нормами, як мовиться, поживемо — побачимо, а наразі законопроект по адміністративно-територіальному устрою перебуває на розгляді у профільних парламентських комітетах.
Підготував Василь БОРОВИЦЬКИЙ.