Невичерпна фантазія гуртка «Умілі руки»
Що у славному і цілющому дитячому санаторії «Згорани» активно фантазують і майструють хлопчики та дівчатка, які тут зміцнюють своє здоров’я, зрозуміли, як тільки переступили поріг санаторіївської школи. Навколо на стінах і вікнах коридорів, на стелажах і виставках захоплюючі вироби із природних матеріалів, соснових і ялинових гілочок, сухих і паперових квітів, різноманітного листя і рослинності: віночки, гірлянди, панно, аплікації, картини, різні прикраси, і все таке, що таки треба з подивом роздивлятись! «О, тут у нас така творча художня майстерня, де діти проявляють і свій хист, і винахідливість, і любов до прекрасного» — захоплено показує кабінет «Умілі руки» пані Валентина (на фото), колега керівниці гуртка Марії Іванівни Гінайло, поки ми її чекали.
Затим сама наставниця скромно розповіла про творчі пошуки і дитячу активність: «Гурток веду уже шість років, і не передати скільки всього найнесподіванішого навіть ми тут створили. Адже у роботу у нас йде все, що знаходимо на лугах, на деревах і кущах та під ними, весь природній матеріал, коли дивишся на нього винахідливим поглядом може пригодитись у творчості. У коридорах ви бачили новорічні та Різдвяні вінки, обереги, гірлянди, святкової атрибутики у нас завжди багато і ще деякий час зберігається у цій кімнаті-майстерні. Ось, наприклад, красиві вироби із листя кукурудзи, з очерету, панно з копійок, ґудзиків, ще є з різних круп і макаронів. Зараз опановуємо техніку виробництва із солоного тіста, сама готую його і приношу, щоб діти ліпили, хто картини вимріює, хто звірі або чудернацькі істоти, словом, поле для винахідливості широке…». І справді, в цій природній майстерні дивує все, бо створене руками юних і старанних, уяву і фантазію в яких наполегливо розвиває творча наставниця Марія Гінайло.
Ще є у цій школі незвичайна ігрова дитяча кімната, в якій винахідливі педагоги знайшли нове пристосування для старих парт, столів, іншого – на одних вималювали великі дошки для гри в шашки і шахмати, придумали і для інших не менш цікавих дитячих занять. Так наполегливо і послідовно дбають у санаторній школі і про здоров’я, і про мистецький та духовний розвиток волинських дітей. До слова, шкода і незрозуміло, чому користь таких дитячих оздоровчих закладів, які успішно діють півстоліття, ставиться нинішньою владою під сумнів: треба чи не треба?
Валентина ОЗЕРСЬКА.
