Не все вимірюється грішми
У всі часи поміж нас завжди зустрічалися люди, здатні у скрутний час підставити плече іншим, до того ж зробити це цілком безкорисливо. Недарма ж народна мудрість мовить, що не все вимірюється грішми — до речі, їх всіх все одно не заробиш. Людяність — ось те, що не купиш і не продаси — вона або є, або ж її нема…
Жителька Любомля Юлія Балабаш ось вже 17 років орендує приміщення у колишньому будинку побуту, де влаштувала майстерню і займається ремонтом одягу. Звісно, має свою клієнтуру, яка схвально відгукується про її роботу.
Коли ж Україну сколихнула звістка про епідемію коронавірусу, жінка, не роздумуючи, вирішила шити маски і роздавати їх — тим більше, що на перших початках цей засіб захисту просто не було де купити.
«У мене залишався певний запас тканини, ниток, тож взялася до роботи, — розповідає Юлія. — А щоб було швидше, попросила сусідку допомогти. В Інтернеті розмістила відповідне оголошення, люди одразу ж пішли».
Варто зазначити, що в окремі дні черга стояла аж на сходах, що ведуть до майстерні, розташованої на другому поверсі. Загалом Юлія і її помічниця роздали понад тисячу масок.
Нині, коли вже немає такого гострого дефіциту масок, майстерня працює в дещо іншому форматі: оскільки вільні запаси своєї тканини закінчилися, засоби захисту тут шиють з матеріалу замовників. Щоправда, по п’ять штук в одні руки, але й далі безкоштовно.
«Від самого початку у мене й гадки не було продавати їх, — каже Юлія Балабаш, — адже у країні та світі біда, хіба ж можна на такому заробляти? Свої гроші я зможу заробити на ремонті одягу, адже люблю цю справу і займаюся нею багато років».
Василь БОРОВИЦЬКИЙ.