Визволяв Любомльський район і Європу
Овдієвич Володимир Кирилович народився 16 жовтня 1922 року в старовинному волинському місті Олика. Закінчив польську школу, разом з батьками працював у господарстві. Пережив німецьку окупацію.
Овдієвич В.К. 1945 рік.
Після звільнення у січні 1944 року Олики від німецьких окупантів, був мобілізований в ряди Червоної Армії. У м. Карачі Орловської області в артилерійській школі за короткий термін отримав спеціальність топографа-обчислювача і був направлений в управління 89-ї Важкої Гаубичної Артилерійської бригади Руйнування 12-ї артилерійської дивізії 1 Білоруського фронту.
З 18 червня 1944 року з боями пройшов Білорусію, а з 16 липня 1944 року визволяв населені пункти Любомльського району. Під час розвідки польського берега на р. Зх. Буг, будучи коректувальником, з метою зупинити фашистів, змушений був викликати вогонь своєї артилерії на себе, сам залишився неушкодженим.
Форсував з боями р. Віслу, Одер, пройшов Польщу і приймав участь у боях за м. Берлін. 1 лютого 1945 року був нагороджений орденом «Червона Зірка». В архівній довідці у нагородному листі зазначалось: «Тов. Овдієвич В.К., працюючи на посаді обчислювачем, до своїх обов’язків ставився добросовісно і є одним з кращих обчислювачів батареї. Під час виконання бойових завдань т. Овдієвич В.К. проявляє відвагу і винахідливість. 13 січня 1945 року, знаходячись на прив’язці бойового порядку дивізіону, був обстріляний мінометним і кулеметним вогнем. Тов.Овдієвич, працюючи на відкритій місцевості у важких умовах, вчасно забезпечив командування дивізіону прив’язкою бойових порядків. Після прориву ворожої оборони 14 січня 1945 року Овдієвич В.К. слідує з дивізіоном і забезпечує дивізіон топоприв’язкою. Тов. Овдієвич достойний урядової нагороди ордена «Червона Зірка». Начальник штабу бригади підполковник Литвинов».
Овдієвич В.К. 1980-ті рр.
Після демобілізації Овдієвич В.К. у м. Львові освоїв спеціальність зубного техніка і був направлений у м. Любомль, де працював до виходу на пенсію. На заслужений відпочинок вийшов, коли уже мав за вісімдесят років. Працюючи за спеціальністю, мав заслужений авторитет у жителів міста та району. Володимир Кирилович також був активним учасником ветеранського хору «Осіннє золото», постійно брав участь у зустрічах з учнівською молоддю, розповідаючи про свої фронтові дороги. За участь у війні, окрім ордена «Червона Зірка», нагороджений орденом «Вітчизняна війна» ІІ ст., українськими орденами «Богдана Хмельницького» ІІІ ст., «За мужність» ІІІ ст., має шістнадцять медалей («За взяття Варшави», «За взяття Берліна»).
