Маловідомі сторінки життя героя-земляка
Патієвич Микола Васильович народився у 1919 році у м. Любомль. Навчався у польській школі. Зі встановленням радянської влади, у 1939 році був призваний у ряди Червоної Армії.
Учасник війни з червня 1941 року. Двічі був поранений. Перший раз в районі м. Холм 12 вересня 1942 року, будучи в складі 117 СД. Другий раз в районі м. Городок 18 жовтня 1943 року в складі тієї ж дивізії. У 1943 році став кандидатом у ВКПб.
Патієвич М. 1945 рр.
Від першого до останнього дня війни брав участь у боях з німецькими окупантами. Будучи навідником гармати 814 артилерійського полку 274 стрілецької Ярцевської дивізії від 21 червня 1944 року за проявлену стійкість і мужність, зразкове виконання своїх обов’язків нагороджений медаллю «За бойові заслуги».
Патієвич М.В. 1940 р.
15 січня 1945 року навідник СУ-76 1205 Самохідного Артилерійського полку молодший сержант Патієвич М.В. представлений до ордена «Вітчизняна війна» І ст. В нагородному листі записано: «14.01.1945 р. при прориві оборони ворога в районі Лавецко Старе мол. сержант Патієвич, виконуючи посаду навідника першої батареї, проявив мужність і відвагу. Супроводжуючи піхоту прямою наводкою із своєї гармати, розстрілював вогневі точки і живу силу противника, забезпечуючи безперервний рух піхоти вперед. Дякуючи відмінному знанню своєї гармати, дієвим вогнем останньої зробив велику послугу піхоті. Завдяки навіднику Патієвичу знищено: німців – 13, 4 кулеметні точки і три фаусти. Коли вийшов з ладу заряджаючий, ст. сержант Патієвич не зупиняючи ведення вогню виконував обов’язки заряджаючого, чим за підсумками сприяв виконанню бойового завдання батареї. Вартий державної нагороди – ордена «Вітчизняна війна» І ст.». Однак, чомусь був нагороджений орденом «Вітчизняна війна» ІІ ступеня.
Патієвич М. з бійцями у кабінеті А.Гітлера. Берлін, 1945 рік.
Вже у травні 1945 року командир 1205 СП Колобов знову представив ст.сержанта Патієвича до нагородження орденом «Вітчизняна війна» І ст. В нагородному листі відмічено: «Учасник боїв по розширенню плацдарму на р. Одер і прориву оборони супротивника із району Клесін і оволодіння його опорними пунктами Мальнов, Карціг, Альт-Малищ, Дебберін. Будучи навідником СУ-76, т. Патієвич в бою при оволодінні м. Фюрстензальде із своєї гармати вогнем прямої наводки знищив чотири 75-мм гармати, 5 кулеметів, до 50 солдат і офіцерів противника. Коли був поранений командир СУ, т. Патієвич замінив його і продовжував виконувати поставлене завдання. Своєю наполегливістю і працею т. Патієвич сприяв виконанню поставленого завдання. Достойний державної нагороди «Вітчизняна війна» І ст. Командир 1205 САКП Колобов».
Патієвич М.В. біля Рейхстагу. 1945 рік.
Закінчив війну Микола Васильович у Берліні, штурмуючи столицю ворога у званні старшини. Розписався на стінах рейхстагу. Отримав ще дві медалі «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною», мав подяки Головнокомандувача.
Після демобілізації повернувся в рідне м. Любомль. Населення міста обрало його головою міськради. Фронтові рани давали про себе знати і він помер у 1952 році.
Подяка М.В. Патієвичу від Верховного Головнокомандувачаза участь в бойових діях. 1945 р.