«Халява» — штука тонка (бувальщина)

Якось одному чоловіку Василю Васильовичу у четвер випало неймовірне щастя: прислали йому по телефону SMS, що він виграв автомобіль «Хюндай». Він негайно перерахував на даний рахунок суму у двадцять тисяч гривень за оформлення і як порядна людина та відповідальний працівник вирішив поставити усім своїм співробітникам могорич.
Запланував усе це величне дійство на понеділок, бо ж попередньо вирішив відсвяткувати це у колі сім’ї. «А уже потім, — думає, — під’їду до своєї установи на біло- му «Хюндаї», наче олігарх. Куплю в суботу на базарі білий костюм із відливом, шикарного білого капелюха, лаковані пантофлі, щоби уже повністю відповідати статусу».
Але щоби не нести усю непід’ємну закуску за один раз, частину привіз у п’ятницю — сало, огірки із помідорами, куплену ковбасу та інші продукти, і поки складав усе це в організаційний холодильник, попросив свого сусіда, який підвозив його із продуктами до установи, написати запис- ку такого змісту: «Не чіпати, закуска на понеділок». По- складав усе це у холодильник та спокійно відбув додому.
А товариші по роботі не бачили, як він викладав у холо- дильник продукти харчування і у них якраз в обід органі- зувалася якась невеличка п’янка, а на закусці вони, як-то часто буває у багатьох державних установах, зекономили. І от вони випили те, що у них було і їм захотілося іще, і вони ненароком, на всякий випадок, заглядають у холодильник чи не завалялося там хоча би кілька сотень грамів спирт- ного і бачать там гори закуски. Вигляд такого достатку рясної їжі розбудив у них неймовірний апетит. «Хто це поклав і для чого?», — виникло у них логічне запитання.
«Це ж не просто так, це ж закуска!» — подумали ласі до «халяви» працівники.
Негайно провели внутрішнє розслідування на предмет приналежності харчів. У процесі розслідування навіть пе- ревірили почерки усіх працівників установи.
— Може відріжемо каплуню, ніхто і не помітить… — сказав один голодний працівник.
— Ні, — відповів на це відповідальний секретар, — тим більше, що алкоголю все рівно нема.
— Раз є закуска, значить повинна бути і горілка, це ж логічно, — сказав один експерт.
— Шукайте відповідально, — наголосив директор.
Негайно провели інвентаризацію усього майна, пере- трусили навіть найдрібніші предмети, в яких міг переховуватись напій.
Однак, усі найприскіпливіші пошуки не принесли очіку- ваного результату. Тут один працівник, змучений алкоголь- ним похміллям, висунув пропозицію чи не записатися, мов- ляв, на «крапці» хоча би на пляшчину, з зарплати віддамо…
Пропозиція зустріла миттєву та одноголосну підтримку, бо ж не пропадати такому достатку закусової їжі у холодильнику.
Однак гонець повернувся із печальною звісткою: кредит на «крапці» було остаточно вичерпано.
Трудовий колектив страждає, його мучить алкогольний голод, і от коли вони уже повністю впали у відчай, заходить нещасний володар фіктивного виграшу, із синяком під оком та потріпаною зачіскою — наслідками сімейної драми. По- ставив на стіл трилітрову банку та каже скорботно:
— Згоріла хата, гори і хлів, — і розказав своїм спів- робітникам як телефонні аферисти «розвели» його на
двадцять тисяч.
Петрусь ГАМАНЕЦЬ.