Сьогодні парафіяльне свято в с. Гуща (з історії церкви)

В документальних джерелах село Гуща /Госча/ вперше згадується у 1442 році. На той час воно відносилось до Любомльського староства Холмської землі. У 1530-х роках тут вперше зафіксована церква і парафія. У 1533 році церква с. Гуща /Гощка/ платила в рік податку 15 грошів. В селі був водяний млин, за який сплачувалось податку 3 гроші.

В першій половині ХVІ ст. с. Гуща приєднане до Грубешівського староства і було в його складі до кінця ХVІІІ ст. В люстрації староства за 1564-1565 згадуються прізвища жителів Войтович, Чеберакович, Хомич, війт Хведець. В селі на той час функціонувала корчма, броварня і двоколісний млин на річці Буг та млинок на ставу. Окрім цього, населення займалось рибальством, бортництвом, вівчарством, заготівлею лісових товарів. Фіксуються в люстрації у селі більший і менший ставок та озеро.

Після переведення православних церков в унію на кінець ХVІ ст. церква відносилась до Холмської єпархії. Поки існувала унія, церква постійно відносилась до Холмської протопопії. Уніатська церква св. Іосафата в с. Гуща проводила відпуст у 1782 році в престольне свято 11 серпня. Священик церкви 11.05.1749 року брав участь у генеральній конгрегації в Біополі. Після генеральної візитації Холмської єпархії у 1759- 1762 рр. малочисельна парафія м. Опалин була приєднана до с. Гуща і стала філіальною Холмського благочиння. У 1782 році в селі Гуща уніатами була побудована нова дерев’яна церква .

Після ІІІ поділу Польщі 1795 року Західна Волинь приєднана до Росії і Гущанська парафія переведена в православ’я ввійшла у склад Любомльського благочиння. Згідно клірової відомості за 1796 рік, церква вже записана під назвою святого великомученика Димитрія. Гущанська парафія на той час була однією з найбільших в благочинні, нараховувала 10 населених пунктів і 1436 парафіян. В 1844 році при церкві були диякон, дяк і просфориня. По свідченнях парафіян священик здавна мав право позачергово і безмірно молоти на млині, але ці пільги були скасовані в 1824 році управителем шляхтичем Яковом Пилецьким. Священик отримував жалування 150 рублів сріблом, диякон – 70 руб., дячок – 36 руб., просфорня – 16 руб. На 1854 рік церква з дзвіницею відмічена в документах як міцна. В м. Опалині діяв костьол, а в с. Вулька Угрузька каплиця побудована місцевим поміщиком на березі озера. Можливо, до римо-католиків були зараховані і «голендерці», які мали євангелістсько-аугсбурзьку общину і проживали в селах парафії . Церковних земель на 1860 рік записано: присадибної – 2 десятини, орної – 24,34 д., сінокісної – 8,57 д., чагарників – 7,12 д., непридатної землі – 8,65 д. Всього 50 десятин. Парафіян нараховувалось 2793 чол. У 1876 році на кошти парафіян в с. Гуща побудована нова дерев’яна церква разом з дзвіницею, на кам’яному фундаменті. Церква була перейменована на Свято-Преображенську. Враховуючи те, що парафія мала багато сіл і населення, то 1878 року в с. Забужжя, на кладовищі, була побудована церква. Гущанська парафія була розділена на дві самостійні. До Забузької парафії відійшли села Смоляри, Гороховища і Будники, але через три місяці останні два села по оприділенню Консисторії, були залишені в парафії Гущанської церкви . На кладовищі села у 1867 році побудована дерев’яна каплиця. Старанням парафіян церква в 1908 році знову покрита бляхою і ззовні пофарбована. У 1911 році в парафії у 475 дворах проживало 3717 чол. У 1865 році в с. Гуща відкрите однокласне народне міністерське училище. На 1892 рік там навчалось 60 хлопчиків і 5 дівчаток. З 1885 по 1890 рік вчителем однокласного сільського училища був О. С. Малєвич. У 1911 році в училищі навчалось 24 хлопчики і 7 дівчат. В училищі зменшилась кількість учнів в зв’язку з відкриттям шкіл у приписних селах. Церква мала фруктовий сад і город. В парафії проживали також католики і євреї, особливо останніх багато було в м. Опалин.

У І Світову війну більшість парафіян було евакуйовано в 1915 році вглиб Російської імперії. Українські січові стрільці, які служили в австро-угорській армії, почали розбудовувати на цій території українське шкільництво. В 1916 році в с. Гуща вони відкрили українську школу, в якій навчалось 50 учнів. Вчителем був стрілець Березовський. З встановленням на території Любомльщини польської влади, церква ввійшла в склад Автокефальної православної церкви в Польщі. В с. Гуща у 1925 році в однокласній польській школі навчалось 33 дітей. Парафія Свято-Преображенської церкви на 1935 рік нараховувала 4652 чол. З приходом радянської влади у 1939 році церква знову в складі Волинської єпархії Московського патріархату. У вересні 1940 року настоятель Ф.А. Хасевич не виконав накладений на нього радянською владою непомірний податок і змушений був залишити церкву, переїхавши в с. Перекірка, де займався столярним ремеслом до початку війни. 22 червня 1941 року церква згоріла внаслідок німецького артилерійського обстрілу. На початку серпня 1941 року священик Ф.А Хасевич по запрошенню віруючих знову повернувся в свою парафію. На місці церкви, яка згоріла, було проведено першу відправу. Під церкву почали використовувати приміщення польської гміни, де правилась служба до весни 1944 року.

Після війни церковна служба проводилась в будинку священика Іщука Пилипа, з 1952 року в кладовищенській каплиці, яка замінила церкву. Але в 1962 році каплиця була закрита і рішенням облвиконкому №1091 знята з реєстрації 29.09.1962 року, а вже 19.05.1964 року каплиця передана місцевому колгоспу «Світанок» і була розібрана. 10.08.1990 року до Любомльської районної ради звернулись жителі с. Гуща, Миловань, Вишнівка, Підлісся, Новоугрузьке, Будники, Гороховище і Борової з проханням зареєструвати релігійну громаду і дозволити будівництво православного храму в с. Гуща. Нову церкву будували подібну до попередньої, але вже з цегли. Прийшлось відступити від місця спаленої німцями церкви на 200 метрів на схід. Церква збудована за кошти парафіян. М. Юлах відповідав за цегляну кладку стін, а Бутовин М. за роботи з використання дерева. Активними помічниками в організації будівництва були Пашковський Володимир і Шваліковська Олена. Церква будувалась з 1991 по 1996 рік. Новозбудований храм був урочисто освячений 18.08.1996 року. В освячені храму брав участь архієпископ Симеон. Храм зберіг назву попереднього Свято-Преображенського. Престольне свято відзначається 19 серпня. До церкви приписані села Новоугрузьке, Підлісся, Вишнівка, Гороховище, Миловань, Будники, Гороховище. Церква придбала три нових дзвони, відлитих у м. Нововолинську у 1998 році. Також є маленький старий дзвін. При церкві зберігається дзвін (тріснутий), відлитий у 1718 році і з дарчим написом до костьолу м. Опалина від ландвійта міста Яна Мелєшкевича. 18.08.2001 року церкву вдруге відвідав архієпископ Симеон. Настоятелем храму сьогодні є о. Сергій (Конашук).

Олександр ОСТАПЮК, головний зберігач фондів музею.