Шумлять ліси Олександра Тютіна
Ще малим сільським хлопчиком, із трирічного віку він частенько бував у лісі, коли батько брав його із собою на роботу. Тоді для нього дерева були дуже великі, загадковими лісові стежини. Згодом, підростаючи, він досліджував, самотужки вивчав таємниці лісу, спостерігав за рослинним і тваринним світом, блукав, збираючи гриби, поки тато Михайло, будучи тоді лісником міжгосподарського лісгоспу, виконував завдання лісничого. Тож і не дивно, що стежина долі привела його до лісівничої професії, такої з дитинства знайомої і рідної. Отож після закінчення школи села Мосир, після 9 класу, Олександр Тютін, не задумуючись, вступив у Шацький лісовий технікум. У цьому його підтримували і рідні. Навчання давалось легко, адже і бажання, і здібності, і практичне підґрунтя були такими необхідними помічниками.
Пригадує ті часи, коли малим школяриком бував із батьком у лісі: «Бачив і розумів, що робота була фізично важкою, праця терплячою. Завдання лісника був знайомий, тому усе для мене ставало звичним і зрозумілим. Ліс був під боком, як кажуть, навколо мого села Ладинь, у якому я народився і зараз із сім’єю живу. На рідній батьківській землі і працюю».
Садити ліс та спостерігати як він росте, Сашко почав у зовсім ранні роки. Тому нині пишається, що у 33 роки вже має свій понад 25-річний справжній шумливий бір. Розповідає: «Весною батько брав мене на посадки лісу. І ось цей з батьком садив, будучи у початкових класах, а сьогодні вже ходжу туди збирати гриби. Пам’ятаю, що на цьому місці колись була пожежа. Батько спочатку поїхав туди, взявши мене, прибирати згарище, пізніше ділянку поорали і ми садили сіянці сосни. Зараз там – високі дерева і це так приємно бачити…».
Закінчивши технікум, у 2006 році Олександр Тютін прийшов на роботу майстром лісу Мосирського лісництва – у свій рідний буйно-зелений край лісів. Усе знайоме, молодої енергії та сил багато, знання відмінні, тож завзято працював, сумлінно виконував усі поставлені завдання: «Робив рубки догляду, обкошував культури, садив ліс, організовував відводи лісосік та лісозаготівлю. Сіяв та доглядав і за власним розсадником. Це була особлива праця, адже треба було вміти підібрати відповідне місце – і не посушливе, і не надто вологе, де зійдуть сходи і будуть гарно рости. Усе робив згідно того, як вчили. Доглядав старанно за своїм обходом. Через трохи часу, як став майстром, у гарному мальовничому місці, поблизу лісової стежини, встановив комфортну бесідку зі зрубу. Туди і зараз приїжджають на відпочинок люди, або коли ідуть по ягоди-гриби, перепочивають чи сховаються від дощу».
Працюючи майстром лісу, Олександр навчався у Львівському лісотехнічному університеті, де здобув вищу освіту спеціаліста лісового господарства.
Ось уже кілька років Олександр Тютін працює помічником лісничого Мосирського лісництва: «Ця робота полягає у вчасній здачі звітності, допомозі в організації роботи лісничому, додалось і інших сучасних вимог, таких як електронний облік деревини. Але впевнений, що позитив треба шукати у кожній роботі. У нас найбільше його почерпнеш, наберешся енергії і заспокоїшся у лісі. Тому там і відпочиваю».
Сьогодні наш співрозмовник бере у ліс уже свого шестирічного синочка Романа, який, каже, дуже проситься із ним, коли він збирається на роботу. Вдома ж грається у лісові роботи, має іграшкові трактори і вантажні машини.
Олександр Тютін живе у лісовому краї, де люди, які поруч, споконвіків живуть із лісу. Мосирські ліси багаті на смачні та корисні дари – ягоди чорниці, журавлини, гриби, цінні лікарські рослини, які заготовляють жителі цього краю сім’ями. Крім того, усім треба дров на зиму, або деревину для будівництва, треба врешті і відпочинок на лоні природи. Тому лісівник знає цінність цього зеленого ресурсу і важливість своєї професії.
Люба ХВАС.
