«Хай вчительська праця шанується й цінується»

На подвір’ї Крушинецької школи по-сімейному затишно й охайно. На порозі нас зустрічає директорка цього навчального закладу Людмила Барило. За час карантину тут своїми силами зробили косметичний ремонт і 1 вересня до школи прийшли діти, які вже за півроку вимушених канікул засумували за навчанням.

Людмила Анатоліївна, яка народилася на Київщині, керує школою у волинському селі уже майже чотири десятки років. Хоча там вона лиш народилася, а все життя проживає тут, на Любомльщині. Тоді її маму із Київщини направили вчителювати у Забузьку школу викладати іноземну мову. Тут вона й познайомилася з майбутнім чоловіком, ветеринарним лікарем, який також працював у Забужжі, а сам із Гущі.

Обрала, як і мама, професію вчителя, сестра з братом віддали перевагу іншим професіям. Любов до вчительської праці вона змогла прищепити й своїм дочкам, які також нині учителюють: одна донька в сусідніх Пехах навчає молодші класи, інша — у Крушинецькій школі викладає хімію.

Детальніше читайте у сьогоднішньому номері газети «Наше життя»