Врятували лелеку гуртом

Недавно в нашій районці писали про врятованих лебедів в с. Римачі. По телевізору також передавали про велику зграю лебедів, яких охоче підгодовують місцеві жителі. Ось і я також не втрималась і хочу розповісти нашу історію про любомльського лелеку, який не полетів зі своїми родичами, а лишився зимувати у своєму гнізді на старому кладовищі. В нього поранене крило, тому й не зміг летіти у вирій. Спочатку його підгодовувала одна сім’я, а коли про це стало відомо ще кільком людям, то вони прийшли на допомогу. Ми дуже боялися і хвилювалися за птаха в січневі морози і люті заметілі. Долучилися до нашого прохання служби МНС та енергетики. Керівники цих установ виділяли тричі спецмашини, щоб дістати лелеку з гнізда, але спіймати його не вдалося. Вирішили годувати його. Він облюбував собі обійстя Ніни і Федора Оліферовичів, охоче прилітав поїсти. Відчувши турботу господарів, птах сміливіше почав себе почувати, і коли чув голос Ніни, одразу прилітав. Зараз він прилітає на дах гаража, або ходить у садку і виглядає свою рятівницю. Ми ж долучилися допомагати годувати лелеку, він їсть рибу і може прилітати 2-3 рази на день. Тепер, коли морози трішки відступили, нам на душі вже спокійніше. Пережив-таки лелека морози. То вже, дай Боже, протримається і до весни. А навесні, можливо, наш врятований красень принесе в чиюсь домівку маленьке немовля. Хочу подякувати Ніні і Федору, їхній сім’ї за небайдужість, за клопоти і їхні добрі, чуйні серця, бо це їхня найбільша заслуга в спасінні птаха. Дякую всім небайдужим людям, які долучились до такої доброї справи і щиро допомагали годувати птаха. Здоров’я всім рятівникам і велика щира дяка від мене особисто.

Галина ЧУЙКО, жителька міста.