«Працювати є над чим. Було б бажання»

У нашому лексиконі словосполучення «сільський староста» почало вживатися з впровадженням адміністративної реформи, коли місцеві ради укрупнювалися, об’єднуючись у територіальні громади.

Спершу обов’язки старост в об’єднаних громадах виконували сільські голови, які на момент об’єднання перебували на посадах, а минулої осені, коли разом з місцевими виборами фактично завершився процес децентралізації, старости почали працювати вже без приставки «в.о.».

Наша співрозмовниця, Тетяна Васейко, староста сіл Хворостів і Руда  — одна з тих, хто на цій посаді, так би мовити, дебютує. Втім, не можна сказати, що вона далека від місцевих проблем, адже у Хворостові народилася і зростала, у цьому ж селі весь час працювала після того, як у 1991 році здобула вищу освіту: спочатку — помічником головного бухгалтера сільради, а з 1998 року й до минулорічного грудня — секретарем цього самоврядного органу. Тож певний досвід все ж має.

Подробиці — у сьогоднішньому номері «Нашого життя»