На Любомльщині виявили гіперлуп-трасу
( зі сторінки сатири і гумору)
Нещодавно житель села Олеськ Віктор Степанович вирішив поїхати власним автомобілем до Любомля, і от при виїзді на Володимирську трасу йому на очі потрапляє такий от дорожній знак. На вниз повернутому білому трикутнику, зображення паровоза, перевернутого вверх колесами.
— Ото-то да! – зненацька подумалося чоловіку, — невже залізну колію проклали… Місяць тому їздив, не
було навіть натяку на будівництво, аж тут ціла залізна колія, ото-то Зеленський, ото-то розбудовник країни,
ото-то дає, не встиг і оком мигнути, аж тут раз і «замастирили» цілу залізницю, отото темпи, от вам і велике будівництво, а ви кажете… Але ж чого догори колесами, невже гіперлупа спорудили, — згадав прожекти колишнього міністра інфраструктури Омеляна, і зненацька радісно йокнуло під серцем. — А усі сміялися з нього, казали дурень із дурнів, обзивали всесвітнім розумовим гальмом, посміховиськом всенародним, а диви-но, як воно вийшло, от що то значить люди несвідомі, не бачать свого щастя… — чоловік їде і гордість розпирає йому груди, — нарешті-то усі вороги заткнуться, отак треба працювати, ми покажемо всьому світу на що ми спроможні…».
Їде і навіть пригальмовує, щоб часом не влетіти під поїзд, крутить головою, споглядає жадібними очима
навколишній простір, де ж то воно, думає, однак, до самого переїзду в Любомлі ніякої залізниці не виявив, не кажучи уже про гіперлупа. Забіг у начальницькі кабінети в райцентрі. Мовляв, де гіперлуп, там витріщили очі, дивляться як на хворого, кажуть, нічого не знаємо, то не наша територія, їдьте у Вишнів, там столиця вашої громади, з них і вимагайте. Він на всіх швидкостях туди.
— Де гіперлуп?!!! – кричить із порогу, там також дивляться на вимагача як на нерозумного, ми, кажуть, і
слова такого не знаємо. Зрештою, після довгих суперечок і роздумів, один знаючий чиновник пояснив йому
у чому суть. Виявляється, це звичайний дорожній знак «Дайте дорогу», просто старий знак поцупили, замінити було нічим, то ж повісили те, що було… На той самий стовп вчепили знак «Залізничний переїзд без шлагбаума», тільки догори ногами, адже таких знаків в наявності виявилося навалом. А щоб хоча би зафарбувати паровоза білим, так фарби не було, а купити дорого.