Гуманізмом і пахне. Чому потрібно ставити хрест на Міжнародному комітеті Червоного Хреста
Провал організації гуманітарних коридорів під час знищення російською армією Маріуполя чи Чернігова, в оточеного Херсону чи Славутича, геноцид, який рашисти влаштували в Україні, великою мірою на совісті міжнародних гуманітарних місій. Зокрема Міжнародного комітету Червоного Хреста, пише Уніан.
Свою головну мету Міжнародний комітет Червоного Хреста визначає як “надання захисту та допомоги жертвам збройних конфліктів та інших ситуацій насильства”. Крім того, МКЧХ має сприяти розвитку міжнародного гуманітарного права та закликати тих, хто носить зброю, дотримуватися її. На жаль, в Україні МКЧХ продемонстрував, що така гуманна місія існує лише на папері. Насправді Міжнародний комітет готовий сприяти терористам із Росії насильно депортувати українців до кремлівських таборів.
Червоний хрест без “червоного хреста”
Запитання до Міжнародного комітету Червоного Хреста виникли одразу з початком широкомасштабного наступу Росії на українські території. Насамперед, місія, яка мала б надавати допомогу жертвам рашистів, які зневажають міжнародне право і не бажають слідувати жодним “законам війни”, вивезла своїх представників подалі від військових дій. Якщо вірити українським волонтерам – а їм за вісім років війни важко не повірити – то після 24 лютого Червоний хрест зник із Сум, Конотопу, Охтирки, Тростянця, Генічеська та інших “неспокійних” міст. Маріуполь, за свідченнями очевидців, представники Червоного хреста залишили 28 лютого.
Цьому передувала показова історія, розказана одним із мешканців окупованого міста українським ЗМІ на умовах анонімності. Якщо коротко, побувавши в центральному офісі МКЧХ у Женеві, а потім, зустрівшись у Будапешті з керівником місії ЧХ в Україні та розповівши про всі жахіття, що творяться в Маріуполі, чоловік так нічого і не досяг. За результатами зустрічі йому повідомили, що самостійно Червоний Хрест не організовує гуманітарні коридори, для цього потрібен посередник — третя сторона, а повітряна та морська евакуації не розглядаються, оскільки ЧХ не має такої компетенції.
Цинізм ситуації в тому, що 7 березня в МКЧХ заявили, що два дні намагаються разом з українськими військовими “здійснити евакуацію цивільних осіб, які бажають залишити Маріуполь”. Керівник сектору МКЧХ у Європі та Центральній Азії Мартін Шюпп заявив, що “команда МКЧХ залишається в Маріуполі в найскладніших умовах” і готова допомагати, якщо Росія та Україна домовляться про діалог. “Після цього нашим колегам необхідний відповідний рівень безпеки. Ми звертаємось до всіх, хто страждає від конфлікту в Україні: не сумнівайтеся, що ми зробимо все, що зможемо, щоб допомогти”, – сказав він.
Щоправда, замість допомоги, наприклад, вищезгаданий маріуполець 11 березня отримав від МКЧХ листа, в якому йому повідомили:
У ЧХ немає програми та можливостей для допомоги сім’ям та громадянам, які хочуть покинути країну.
Червоний Хрест може лише порадити всім, хто опинився у районі бойових дій, сховатися.
Співробітники ЧХ не можуть пересуватися через заблоковані дороги та небезпеку. Як тільки небезпека пройде, ЧХ “оцінюватиме потреби і реагуватиме якнайкраще”, щоб підтримати людей.
Це звучить не просто цинічно, а й зовсім бридко, якщо знати, що до того моменту, коли Росія на повну силу прасувала Маріуполь авіабомбами та накривала “Градами” Харків, Сумщину та Херсонщину, Міжнародний комітет Червоного Хреста ще й заборонив використовувати свою емблему на українських автомобілях, які виконують гуманітарні місії. “Міжнародний Червоний Хрест забороняє нам використовувати свою емблему на наших машинах, які виконують гуманітарні місії. Це показово. Це говорить дуже багато про те, що деякі люди, дуже впливові люди, вирішили поставити хрест на українцях”, – заявив тоді президент України Володимир Зеленський. 
Млява допомога
Втім, МКЧХ не виявив готовності не лише рятувати ще живих українців – жертв російської агресії, а й не став допомагати в “евакуації” з України тисяч мертвих рашистів, хоча Україна звернулася з цим проханням ще 26 лютого. “Ми просимо, щоб Міжнародний Червоний Хрест допоміг вивези тіла російських солдатів до Російської Федерації. Це тисячі тіл окупантів, це гуманітарна потреба”, – зазначила віце-прем’єр-міністр – міністр із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.
Не можна назвати активною і місію МКЧХ як спостерігача за роботою гуманітарних коридорів. Досить важко робити це, перебуваючи за сотні кілометрів від населених пунктів, які зазнають гуманітарної катастрофи.
“Наша команда виїхала разом із тисячами інших мешканців Маріуполя, оскільки наші співробітники не могли пересуватися та працювати в тих конкретних умовах. Але ми підготували гуманітарну допомогу та нову команду, яка, як тільки буде можливість безпечного доступу до міста, приїде та займе місце співробітників, які покинули місто”, – заявив 17 березня президент Міжнародного комітету Червоного хреста Петер Маурер.
“Ми направляємо наших людей туди, де є така можливість. Наприклад, в Одесі наші співробітники живуть у готелі. Також співробітники МКЧХ присутні у Києві, Вінниці, Сєверодонецьку, Полтаві, Дніпрі та Кам’янці-Подільському”, – додав він і уточнив, що з через нестабільну ситуацію в Україні нових офісів та представництв МКЧХ відкривати не планує.
Зате менше, ніж за тиждень, інформпростір підірвав новину, що таке представництво може бути відкрито в… Ростові-на-Дону.
Показова дружба
Сталося це після зустрічі Петера Маурера з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим у Москві.
“Хотів би заручитися вашою підтримкою у зміцненні структури тилового забезпечення в Росії, щоб покращити нашу роботу на Донбасі та в інших частинах України, які під контролем російських збройних сил”, – сказав Маурер.
Глава МКЧХ нібито прибув до Москви для обговорення питання доставки гуманітарної допомоги “до зони конфлікту”. Але, на жаль, забув перед цим порадитись із Києвом.
За словами віце-прем’єр-міністра, міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірини Верещук, перед цим візитом голови МКЧХ до Росії, жодних переговорів щодо можливості вивезення українців на територію РФ та відкриття гуманітарного офісу поблизу кордону не було.
“Україна виступає категорично проти відкриття офісу Червоного Хреста в Ростові-на-Дону для нібито більш ефективної роботи на сході України. Таким чином Росія хоче “освятити” так звані “гуманітарні коридори” на свою територію, а насправді незаконне викрадення та вивезення ворогом наших громадян, яке вже відбувається просто зараз”, – сказала вона.
Понад те, за її словами, Україна надала гуманітарним організаціям докази створення окупантами фільтраційних таборів для викрадених жителів Маріуполя та інших міст.
За інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, після проходження українцями фільтраційних таборів їх відправляють до депресивних регіонів РФ і “пропонують” там роботу. За даними МЗС України, до 20 числа березня в такі табори було депортовано близько шести тисяч маріупольців. Фактично, продовжуючи тримати їх у заручниках.
Фальшива нейтральність
Рішення Міжнародного комітету Червоного Хреста про ростовське представництво виглядає ще дивнішим, якщо звернути увагу, що українці масово відмовляються виїжджати до Росії та Білорусі. Якщо це і відбувається, то тільки з примусу – жителям міст, які зазнають гуманітарної катастрофи, рашисти просто не залишають іншого вибору.
“У Росію насильно вивозять людей зі сходу, що перебувають у містах, де сьогодні мають місце гуманітарні катастрофи. Росіяни вилучають у цих людей мобільні телефони і забороняють повертатися назад у свої міста, якщо люди навіть виявляють бажання (практичний механізм такої заборони не цілком зрозумілий, але таких повідомлень від тих, хто зазнав цих дій росіян, все більше і більше.» Є інформація, що російські війська насильно розвертають автобуси з евакуйованими, що прямують до Запорізької області, і відправляють їх до Росії. Тобто йдеться про депортації, а Червоний Хрест їх фактично підтримує своїм рішенням працювати на кордоні Росії та України з боку Росії”, – зазначає аналітик Фонду “Повернись живим” Марія Кучеренко.
Вона підкреслює, що тут ніяк не можна говорити про те, що таким чином реалізується принцип нейтральності посередника: “Якби Червоний Хрест справді виступав таким у даній ситуації, його представники добиралися б безпосередньо на місце подій і простежили за тим, щоб людям дали вибір на чиї території їм їхати та як саме рятуватися від влаштованої Росією гуманітарної катастрофи”.
Показово, що МКЧХ не просто підтримує таку політику Росії, а й сприяє переміщенню українських заручників до РФ та підконтрольній їй Білорусі.
А після цього не робить нічого, щоб допомогти українцям вибратися з цих країн, якщо не в Україну, то хоча б до Європи.
На жаль, такі дії МКЧХ змушують знову і знову згадувати, що під час Другої світової війни організація виявила себе дуже далекою від гуманізму та людинолюбства. Тут можна згадати і про те, що в МКЧХ знали про нацистський план повного винищення євреїв, але довго приховували цю інформацію. І про те, що президент МКЧХ активно співпрацював із нацистською Німеччиною і навіть захоплювався діями Гітлера (більше того, він такий був не один). І про те (це взагалі жахлива інформація), що відвідування концтабору Дахау викликало у співробітників МКЧХ “сприятливе враження”, у звіті після відвідування концтабору Терезієнштадт представник МКЧХ розмістив фотографії спеціально відібраних усміхнених дітей, а після візиту до концтабору Освенцім газових камерах та масових вбивствах, натомість оцінив гарний манікюр есесівців… У Вікіпедії можна прочитати докладніше.
“Справжні цінності”
І ще один камінь на городі Червоного Хреста – байдужість до українських волонтерів, які намагаються рятувати людей під егідою ЧХ. Історію одного з таких людей – Андрія – УНІАН розповіла депутат Димерської сільської ради (Вишгородський район Київської області) Ірина Побідаш, яка сама провела в оточенні російських військових одинадцять днів без світла, їжі та води.
“У нашій територіальній громаді залишився лише представник Червоного Хреста – волонтер, наш місцевий житель Андрій. Тільки завдяки його особистим якостям – хоробрості, рішучості, співчутті – безліч людей зуміли вийти з окупованих сіл”, – зазначила вона.
Усі неофіційні “зелені коридори” Андрій організував самостійно. Згуртував навколо себе однодумців, вони натягли на себе білі простирадла з червоними хрестами та допомагали людям евакуюватись із небезпечних районів.
“Я не можу сказати, що допомогу надавав Червоний Хрест. Вони працювали на вільній від окупантів території України. Андрій більшу частину робив сам, без супроводу МКЧХ. Разом із однодумцями він під обстрілами виводив людей. Начебто, він має якийсь мандат”. , Але росіянам це байдуже, – розповіла Ірина Побідаш.- Зараз його тероризують, приходять до родичів, загрожують… Кілька днів тому я дивилася його відеозапис, на якому він благає Червоний Хрест включитися в роботу. на мій погляд, Червоний Хрест вже має кричати на всіх майданчиках, що в окупації знаходиться їхній представник, що його залякують і йому загрожують. Але вони не роблять нічого. Абсолютно жодна організація”.”Андрій особисто йшов до окупантів і просив не стріляти. Домовлявся. Потім зв’язувався з українськими блокпостами і повідомляв, що орки обіцяли не стріляти, що він виводитиме людей. Так ми вийшли”, – розповіла УНІАН одна з врятованих Андрієм, Світлана.
На жаль, сьогодні зв’язку з Андрієм немає. І відео, опубліковане кілька днів тому, як і всі записи на його сторінці у Фейсбуку, недоступне. Хочеться вірити, що волонтер сам видалив цю інформацію з метою безпеки.
Такі історії важко пропускати через себе ще й тому, що МКЧХ називає війну в Україні найбільшою операцією організації. За словами Петера Маурера, якщо на операції в Сирії та Афганістані бюджет Червоного хреста становив близько 200 мільйонів доларів, то бюджет на операцію в Україні було значно збільшено та становить близько 267 мільйонів доларів.
“75 мільйонів на рік десь був приблизно наш бюджет на Україну. Ми збільшили, попросили у наших донорів 150 мільйонів. У результаті наш бюджет на Україну зараз 250 мільйонів швейцарських франків (близько 267 мільйонів доларів США, – УНІАН). Тобто, донори дуже щедрі у всьому, що стосується ситуації в Україні. Нам це дозволить розширити нашу діяльність”, – сказав Маурер.
У ситуації, що склалася, щедрим донорам, мабуть, варто не просто припинити фінансувати таку марну в гуманітарному плані організацію, як Міжнародний комітет Червоного Хреста, а ще й поцікавитися, куди витрачаються ці неймовірні суми.
Тетяна Урбанська