Герой — житель Головна, який втратив ноги на фронті, самотужки організував ремонт вулиці у селищі

Зараз буде абсолютно унікальна історія про Героя цієї війни. Героя, який залишив обидві ноги на Херсонщині під час атаки на ворожу ДРГ, але який зберіг прагнення жити по-людськи, достойно та гідно. Чого дуже багатьом людям ще треба вчитися…

Знайомтесь: Дмитро Сливець, 28 років. Старший сержант, командир взводу розвідки 63 окремої бригади. Нині проживає в селищі Головне Ковельського району, де успішно організував ремонт частини однієї з вулиць. Про це на своїй сторінці у фесйбуці пише Ольга Бузулук.

Історія Дмитра на перший погляд звичайна. Він був призваний ще в 2013 році, служив контрактником в «Азові» в Маріуполі, згодом звільнився.

З першого дня повномасштабного вторгнення пішов до «військкомату» разом з товаришами, з якими працював на будівництві в Києві. Став командиром взводу розвідки в 63 окремій бригаді.

А далі – історія трагічна.

Обидві ноги військовий втратив на Херсонщині у травні, виконуючи бойове завдання.

«Ми коректували вогонь у Снігурівці і повертались з завдання. На виїзді з першої лінії оборони помітив разом з побратимами, що інших хлопців підірвала ворожа ДРГ. Почали переслідувати цю ДРГ, двох мені вдалось знищити. Поки побратими (два рідних брати) відбігли в інший бік, я залишився під прицілом двох окупантів. Один вистрілив з «мухи», другий з такого гранатомета, який ставить за раз чотири розтяжки в ряд. Я хотів сховатись за автомобілем, але ступив два метри – і напоровся на першу розтяжку. Відірвало одну ногу. Перемотався, почав відповзати, і зачепився за другу розтяжку. Так втратив другу ногу».

Два рідні брати-побратими встигли витягнути Дмитра, посадити в авто і відійти. Дорогою в лікарню весь час перебував у свідомості.

Згодом у госпіталь приїхала дівчина, з якою познайомився в Києві напередодні. Через місяць після поранення, прямо в медзакладі, вони й одружились. Після госпіталю перебував на реабілітації у Львівській області.

А потім вирішили звивати своє гніздечко.

Оскільки родом Дмитро з с. Нудиже, а в Головному мешкає його сестра, то вирішили оселитись в Любомлі. Навіть дали завдаток за квартиру. Однак власниця гроші взяла, а квартиру продовжувала продавати далі…

Тож знайшли хатину в с. Головне, де й оселились нещодавно. Дружина Вікторія працює в місцевому магазині. Дмитро ж займається власною справою: виготовляє блоки, плитку, згодом буде бруківка. Нині – в пошуках підходящого приміщення в селі для відкриття власного бізнесу. Каже: тоді будуть робочі місця, податки у бюджет територіальної громади, село розвиватиметься ще краще.

Останні два тижні Дмитро організовує ремонт дороги на вулиці Грушевського, колишня Чкалова.

Це майже 2 кілометри. Каже, що при поганій погоді він навіть з дому не може нормально вийти на дорогу: все в ямах і калюжах, тож на протезах незручно пересуватись, а на кріслі колісному – тим більше.

9 березня Дмитро написав у сільській групі в вайбері, мовляв, приєднуйтесь, допомагайте: або фінансово, або фізичною силою, адже треба довести дорогу до пуття.

Зголосилось кілька чоловіків-сусідів.

Також протягом дня назбирали 7 тисяч гривень. Але вже вклали більше 15. Ще треба кілька десятків тисяч гривень, щоб завершити.

Наразі прокопали рів, куди стікатиме вода, осушили дорогу. Далі її вирівняють і засиплють щебенем. Частково посприяв цьому голова громади.

Чоловіки-сусіди охоче підтримали ідею Дмитра самим хоч частково відремонтувати дорогу.

Військовий жартує: були б кошти – можна не одну вулицю в селі зробити.

Зараз конче необхідно завершити цей відрізок.

Маємо підтримати нашого Героя!

Він настільки оптимістичний, щирий і відкритий, сповнений мрій та планів!

Саме за такими, як Дмитро, — майбутнє країни. І це не голослівні фрази.

Це реальні Герої, які сьогодні повертаються (і ще повертатимуться), і живуть, і житимуть серед нас.

«Ще більше мене надихнула його історія тому, що це — моє рідне село, і тією вулицею я ходила мільйони разів. І ні я, ніхто інший не організували її ремонт. Це зробив Герой без обох ніг, людина надзвичайної сили волі та гідності…

Більше моралі не буде. Комок в горлі. Прошу підтримати та поширити», — зазначає авторка.

Номер Дмитрової картки «Приватбанку»: 5168 7456 1223 7195.