У житті, як в пісні, у пісні, як в житті

Радехів — село талановитих людей. А свої таланти вони плекають здавна і з раннього дитинства. нещодавнє свято – ювілей аматорського фольклорного колективу «Перевесло» стало черговим тому підтвердженням. Золоту 50-у річницю артисти зустрічали у звичному для них місці –сільському будинку культури, який і став місцем народження колективу. Виходить і йому також п’ятдесят. У святково прикрашеній залі зібралося ледь не все село, від малого до старого. Були й ті, хто пам’ятає перші «гастролі» ще тодішньої хор-ланки. «В штери часа вставали, йшли до Насті Колюшкової, а там нас, доярок, ждала вже полуторка, — розповідає 92-літня бабуся Настя. — Приходила ще Марина Стипанюкова, із Ступисок до терну виходила Катька Стахова. Посля ше машина остановлювалися каля «каменя» (камінь був надто великий і так назвали урочище, де він знаходився) забирали Ґандзю радехівську, Маньку Стипанюкову і по дорозі співали. Їхали на Кургани корів доїти, бо там була кошира (літній табір для корів). Туда їхали співали і назад співали. Вечором зновика. Скіко тих пісень пириспівали.
А ше в нас був хор, Іван Сименович Домаль ним керував. Він всю молодь із Радехова, Чмикоса, хуторів Ступисок і Ланка збирав на хуторі Кургани, бо там була школа, де він вчителював. Сам жив на хуторі Ланок. Найбільше збиралися в неділю. Вся молодь до нього тягнулась. Такий він був організатор. Грав на гармошці, баяні, домбри. Мав стико тих інструментув. Співали народних пісень, танцювали «Польку з пувротом», «Краков’яка», «Друбну польку», «Оберка», «Карапєт», «Пудуспанець», «Войру». — То-то були часи! Наробимся за день, а вечуром на Кургани на рипітіцию. Щоб скуріше було, то лізли чириз лози. Світла ж на хуторах не було. Світили гасовими лампами або фанарима. І видно було. А помню, як їздили в Глинянку виступати. Дощ з снігом, дорога розвезяна. Ми всі на прицепі, а спереду тєгне гусінічний трактор, — згадує колишня учасниця хору Євгенія Капітанюк.
Справжнім подарунком для місцевих трудівників став новий будинок культури. Його будувати допомагали всім селом, а коли відкривали в 1969 році, то на урочистості з’їхалися гості з усієї округи. Найповажнішими були секретарі райкому, які й запропонували місцевим аматорам сцени, виступ яких дуже їм сподобався, поїхати на конкурс до обласного центру. Саме тоді в репертуарі хор-ланки з’явилася пісня «Ой, до Луцька я збиралася», а її слова «… перевеслом підв’язалася…» підказали й назву колективу. Сьогодні фольклорний аматорський колектив «Перевесло» гордо носить звання народного і є взірцем для багатьох колективів району. До його складу входять 17 осіб постійного складу та 12 учасників молоді. Це люди різного віку і покликання: працівники культури, освіти, студенти, різноробочі та пенсіонери. Основу складають дві родини — Заголів і Лойків. Концертна програма складається в основному з старовинних пісень та обрядів 1930-1980 років, записаних в

ід старожилів села. До них входять українські народні, стрілецькі, родинні та обрядові пісні. Нині творче подружжя Володимира та Аліни Лойків, художнього керівника і директора Радехівського будинку культури, продовжує справу старшого покоління, вдосконалюючи репертуар, вишукуючи нові креативні рішення, як колись це робила мама Марія Федорівна, котра довгий час була завідуючою клубом. А вона любов до пісні перейняла також від своєї мами Романюк Анастасії Давидівни. Багато теплих, приємних слів цього вечора адресували першому керівнику місцевого закладу культури Семену Вакуловичу Хосвіщу, який жив роботою і переживав за кожен виступ колективу, за кожну пісню, кожне слово. Бурхливими оплескаУ житті, як в пісні, у пісні, як в житті ми зустрічали на сцені, як тоді, коли вона грала Проню Прокопівну у власній постановці вистави «За двома зайцями» землячку Людмилу Степанівну Хомік. Вона розпочинала свою трудову діяльність художнім керівником Радехівського СБК, а нині очолює Любомльський міський будинок культури. А відкривати урочистий концерт мав честь очільник Вишнівської громади Віктор Сущик, який подякував тим, хто присвятив себе благородній справі — зберігати, розвивати і відтворювати безцінні духовні скарби нашого народу. Щирі слова вдячності звучали від гостей свята — помічника-консультанта народного депутата України Ігоря Гузя — Ігоря Торби, депутата обласної ради Володимира Дибеля, начальника відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Любомльської міської ради Володимира Дячука, ексочільника відділу культури і туризму Любомльської райдержадміністрації Вячеслава Климовича, колишньої директорки Любомльського районного будинку культури Лідії Климович, керівника комунального закладу «Центр культури, мистецтва, естетичного виховання та спорту» Вишнівської сільської ради Ірини Васютич та виконуючого обов’язки старости Радехівського старостинського округу Василя Гнатюка. Розділити радість свята приєдналися ансамблі «Любава» Любомльського міського будинку культури та «Дуброва» Куснищанського СБК. Порадували своїми виступами наймолодші — колектив «Мале перевесло» та вихованці Радехівського дошкільного навчального закладу «Сонечко», які замилували усіх присутніх чарівним таночком. Загалом концертна програма тривала більше трьох годин, засвідчивши, що радехівська земля щедра народними самобутніми талантами, для яких дійсно пісня — це життя. Яскраве та насичене життя, наповнене морем приємних подій та моментів, якими вони вміють і хочуть ділитися під час концертів, творчих зустрічей, фестивалів, конкурсів.