Коли один у полі воїн
Загальновідомо, що неупереджене, незалежне і справедливе правосуддя, професіоналізм, відповідальність та об’єктивність у прийнятті рішень є запорукою суспільної злагоди, довіри громадян до влади. Якісна робота й авторитет судової гілки великою мірою залежить від того, як чітко функціонує кожна її ланка, як сумлінно виконує свої обов’язки кожен з її працівників. На жаль, доводиться констатувати: на теренах нашого краю з працівниками якраз проблема. Ні, не в якісному плані, а у кількісному. І в цьому році, і торік у районному суді кілька разів тимчасово припинялася робота, й причиною цього була кадрова проблема. «У нашому 
штатному розписі передбачено, що судочинство може здійснювати п’ять осіб, — розповідає голова суду Степан Чишій. — Втім, ще у вересні 2016 року двоє суддів — Ігор Мосієвич та Леонід Войтюк (на жаль, уже покійний) подали у відставку, й відтоді їхні посади залишаються вакантними. Торік наприкінці червня закінчилися повноваження Алли Гайдук та Олега Павлуся. От і доводиться поки що бути і головою суду, і суддею, і слідчим суддею в одній особі, виконуючи роботу п’ятьох штатних одиниць. Тож не дивно, що коли я перебував на лікарняному, йшов у відпустку чи їхав у відрядження, розгляд справ на той період призупинявся». Очевидно, що працювати у такому режимі, будучи фактично єдиним у районі вершителем правосуддя, Степану Чишію доведеться ще невизначений термін часу, адже в Алли Гайдук та Олега Павлуся ще не завершився процес кваліфікаційного оцінювання — процедура, яка здавалася ініціаторам цієї справи на перший погляд швидкою, насправді тягнеться вже другий рік. Зокрема, законодавство передбачає, що вони мають успішно пройти тести, виконати практичне завдання, пройти психологічні тести, співбесіди з психологом та з членами кваліфікаційної комісії, яка робить висновок щодо придатності кандидата. Далі документи розглядає Вища рада правосуддя, потім вони надходять в офіс президента і вже тоді глава держави видає відповідний Указ. Для усіх цих етапів потрібен час, тож не все проходить так швидко, як хотілося б.
Якщо поглянути у масштабах країни, то у подібній ситуації перебуває близько двох тисяч служителів Феміди: люди у штаті судів є, але не мають повноважень працювати. Якщо ж взяти до уваги той аспект, що в рамках ініційованої президентом Зеленським судової реформи повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів були припинені, до фінішної прямої неблизько. «Аналізуючи етапи та результати кваліфікаційного оцінювання, які вже пройшли мої підлеглі, сподіваюся, що у січні Алла Гайдук таки приступить до роботи, а Олег Павлусь — навесні, — каже Степан Степанович. — Ну а щодо заповнення решти вакансій, то, думаю, це станеться не раніше осені наступного року». До слова, на одну з вакансій у районному суді конкурс проводився, і вже наприкінці цьогорічного вересня його переможець мав прийти працювати. Втім результати конкурсу були оскаржені, і Верховний суд їх скасував. Цілком логічно, що кадровий голод позначається на оперативності роботи. Наприклад, вже зараз голова суду змушений призначати розгляд справ на… березень наступного року. Щодо статистичних даних, то з початку року станом на 11 грудня до Любомльського районного суду надійшло 2769 справ, в тому числі 1509 адміністративних, 604 цивільних, 460 кримінальних, 196 — справ, які належать до сфери адміністративного судочинства. З них розглянуто 85 відсотків. Загальна сума коштів, пред’явлена до стягнення у цивільних позовах, сягає майже 6,5 мільйона гривень, задоволено їх на майже 900 тисяч.
Видано понад півтори тисячі виконавчих документів на загальну суму понад 27 мільйонів гривень. «На щастя, резонансних, пов’язаних з трагедіями, не випадало останнім часом розглядати, адже це додаткове психологічне навантаження, — каже голова суду. — Переважно йшлося про крадіжки, легкі тілесні ушкодження, майнові питання, розірвання шлюбів, накладення штрафів тощо». Враховуючи, якими семимильними кроками йде технічний прогрес, не відставати від нього намагаються і на районному рівні правосуддя. Ось уже кілька років у суді є можливість та необхідне обладнання, щоб проводити засідання у режимі відеоконференції, що заощаджує час і ресурси. «Наприклад, нещодавно розглядали справу по ДТП, — розповідає співрозмовник.— Потерпіла перебувала у Маріуполі, винуватець — тут, втім відстань не стала на заваді розгляду. А буває іноді, що обвинуваченого треба буквально на кілька хвилин доставити зі слідчого ізолятора до суду для певних процесуальних дій — тут теж на допомогу приходить техніка. Аналогічно можемо взяти покази свідка, де б він не був — хоч на іншому кінці України». Наостанок, за традицією — кілька вітальних слів колегам з нагоди професійного свята, яке служителі феміди відзначатимуть післязавтра. «Ось уже добрий десяток літ у нашій системі тривають перманентні реформи: щойно приходить нова влада, і цей процес поновлюється, — каже Степан чишій. — відтак, до традиційних побажань здоров’я, щастя, добра, достатку, миру і злагоди своїм колегам я побажав би ще й терпіння. у нестабільний час реформ це важливо».
Сергій МАРИНЬОХА.