Трагічні події в Запіллі

Однією із трагічних сторінок польсько-українського конфлікту у роки Другої світової війни є події у с. Запілля. так, 18 березня 1944 року  внаслідок польської акції було вбито та закатовано близько сотні місцевих жителів.

Перші напади поляків на с. Запілля можна віднести до вересня 1943 року, коли на хуторі Близнюки було вбито і спалено у хаті Мотруну Лукашук, її доньку Марію та сина Івана. Після нападу на село загону червоних партизанів у березні 1944 року, сюди навідувались польські розвідники, щоб вивідати інформацію про можливе розміщення тут загонів УПА. Оскільки українські повстанці змушені були відступити із населеного пункту, поляки вирішили діяти негайно. Як зауважує дослідник питань польсько-українського конфлікту на Волині Іван Ольховський, 18 березня 1944 року с. Запілля було оточене двома батальйонами військових 27-ї Волинської дивізії піхоти Армії Крайової. Їх очолювали поручники Казимір Філіпович («Корд») та Міхал Фіалка («Сокол»). Мешканців, які кинулись тікати в ліс та багна, польські військові розстрілювали, а впійманих били і зганяли у будинки та господарські будівлі.  Незважаючи на певний опір місцевої самооборони, польські військові жорстоко розправились із жителями села. Їх катували, кололи штиками, розпорювали животи тощо. Затим, аби приховати сліди тяжкого злочину, вбитих і поранених підпалили у клуні родини Кондратюків. Під час нападу на село було спалено багато житлових будинків, а також місцеву Свято-Миколаївську церкву (див. фото). Загалом, нині встановлено поіменно 82 вбитих мешканців села. В пам’ять про ці трагічні події місцеві жителі у 2016 році встановили пам’ятний хрест. Уже у 2018 році в с. Запілля, незважаючи на опір окремих волинських посадовців, було організовано меморіал, де вказано імена загиблих земляків під час польсько-українського конфлікту. Загалом, тема міжетнічного конфлікту у роки Другої світової війни уже давно є об’єктом уваги окремих істориків та (на жаль – авт.) політиків України та Польщі. Дуже часто ця проблема виступає перешкодою в налагодженні партнерських стосунків обох держав, поширеними є випадки перекручування фактів спільного історичного минулого, на чому дуже добре грає третя сторона (зараз — Російська Федерація). Формула «Пробачаємо і просимо пробачення» уже давно на часі.

Юрій ФІНІКОВСЬКИЙ.