Без власного даху, та все ж зі здобутками
Своєрідною візитною карткою Згоран, завдяки якій це село знають не тільки на теренах району, а й в області та за її межами, разом із санаторієм та чудовими озерами є місцева спортивна школа. Її заснування у 1998 році саме тут не випадкове, адже Згорани — одна з небагатьох зон, де чудово можна сумістити відпочинок на озері зі спортивними змаганнями.
Щороку радують успішними виступами на обласній арені згоранські волейболістки
Власне, географічне розташування села відіграло свою роль у підборі видів спорту, які планували культивувати у спортшколі: дзюдо, футбол, волейбол, греблю на байдарках і каное. Щоправда, з водним видом так і не склалося, адже для цього потрібен був відповідний інвентар і тренер. Отож, школа розпочала свою діяльність, розвиваючи один вид боротьби та два ігрових.
Цікаво, що і тоді, і нині заклад як не мав, так і не має свого приміщення — для занять використовують спортзал місцевої загальноосвітньої школи, а влітку діти, які відвідують секції з ігрових видів спорту, займаються просто неба. Ця обставина стала однією з причин того, що у 2006 році у Згоранах закрили секцію дзюдо — стареньке татамі, яке доводилося щоразу розгортати і згорати, оскільки після дзюдоїстів ще потрібно було займатися волейболістам і футболістам, врешті-решт не витримало «лихої долі» і стало непридатним. Новим сільських спортсменів так ніхто не забезпечив…
Сьогодні, окрім Згоран, філії школи діють у селищі Головне, селах Гуща і Полапи (футбол), Рівне (волейбол). Сьогодні тут займається 186 дітей, з яких 108 — футболом, решта — волейболом. Секретам спортивних умінь їх навчає сім тренерів (4 з волейболу і 3 — з футболу, які, щоправда працюють на чотирьох тренерських ставках, переважно суміщаючи цю роботу з викладацькою у навчальних закладах.
Щодо фінансування, то на цей рік для функціонування школи з районного бюджету було виділено 295 тисяч гривень, близько 130 тис. — Рівненська ОТГ, понад 50 тисяч — Головненська. Торік дещо оновили спортивний інвентар, придбали форму для волейболісток.
Попри непрості умови, діти все ж займаються, беруть участь у різноманітних змаганнях і мають здобутки.
Сьогодні, з огляду на адміністративно-територіальну реформу Згоранська сільська рада й досі не приєдналася до жодної з ОТГ. Відтак, на роздоріжжі й місцева спортивна школа. І думати не хочеться, що у реформаторському вирі про цей заклад забудуть — це було б злочином. Адже є потенціал для його розвитку і навіть забезпечення приміщенням. Про що мова? Нещодавно наша газети розповідала, що наразі у повітрі витає тема закриття школи при санаторії Згорани. Чому б у такому разі її спортзал не передати для занять спортсменам? Це ж навіть можна було б вести мову і про відродження секції дзюдо.
Словом, є над чим думати державним мужам. Навряд чи хтось сперечатиметься, що розвиток і популяризація фізичної культури і спорту, особливо у місцях масового відпочинку, має бути одним із найголовніших пріоритетів держави, яка вважає себе цивілізованою, адже чим більше людей надає перевагу здоровому способу життя, тим здоровіша нація. А сьогодні це ой, як важливо, чи не так?
Василь БОРОВИЦЬКИЙ.
Повну версію матеріалу читайте у газеті «Наше життя» за 25 березня.