Із заводами все зрозуміло. А кому дістанеться земля?
Так вже повелося в нашій державі, що важливі рішення приймаються під покровом ночі. Не виключенням став скандальний закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Його Верховна Рада ухвалила 31 березня близько першої ночі разом зі змінами до Земельного кодексу й інших нормативних актів, які скасовують мораторій на продаж землі аграрного призначення.
Слід зазначити, що цей законопроєкт критикувало багато депутатів, які проголосували як «проти» так і «за». Всі вони визнають єдине – це вимога Міжнародного валютного фонду, який вчергове хоче допомогти Україні фінансово, взамін вимагаючи гарантій.
Разом із депутатами, чиї думки фактично розділилися наполовину, неоднозначно оцінюють впровадження закону й експерти. В простих українців на рахунок цього взагалі свої твердження. Головне із них: іноземці не повинні володіти українськими землями. В цьому питанні влада продемонструвала, що готова йти на компроміс, прописавши в документі пункт про проведення загальнодержавного референдуму.
У разі схвалення на референдумі землю зможуть купувати іноземці. Зокрема, юридичні особи, серед засновників/бенефіціарів яких є громадяни інших країн. Також іноземці й особи без громадянства зможуть набувати частку або членство в юридичних особах, які вже мають землі аграрного призначення. Щоправда, тут є й виключення: іноземцям заборонено купувати землю, що розташована ближче 50 км від державного кордону України, незважаючи на результати референдуму.
Що ж ще передбачає закон? Право купувати землю отримають громадяни України – фізичні особи із 1 липня 2021 року. Причому, в одних руках не повинно бути більше ста гектарів. Втім, тут не враховується та земля, якою громадянин володів до набуття чинності законом.
Із 1 січня 2024 року купувати сільськогосподарську землю матимуть право як прості українці, так і юридичні особи. Але за умови, що серед їхніх кінцевих власників є лише громадяни України, українські територіальні громади або держава. Збільшується і кількість землі, якою може володіти одна особа: до 10 тисяч гектарів.
Крім того, встановлюється переважне право орендаря на купівлю та мінімальна ціна. Орендар має можливість передати переважне право на придбання ділянки іншій особі, але про це повинен бути письмово повідомлений власник. Щодо мінімальної ціни – то вона повинна бути не меншою нормативної грошової оцінки, принаймні, перших десять років.
Норма в 100 гектарів в одні руки (на першому етапі реформи) і державна допомога малому і середньому аграрієві для купівлі землі – це кроки, націлені на сприяння невеликим виробникам аграрної продукції. Але самі фермери зустрічають нинішню версію ринку землі критично.
«Більшість із них каже, що цей закон не на часі, — ділиться в інтерв’ю Радіо Свобода Віталій Львов, віцепрезидент «Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів». — Зараз тривають війна, зубожіння людей і економічна рецесія. Чи не єдине, що може давати наповнення бюджету і валову виручку для економіки, – сільське господарство. Але фермери не мають державної підтримки».
Також він згадує такі фактори невизначеності, як відсутність порядку в Держгеокадастрі, незавершена інвентаризація розпайованих земель, аж до випадків, коли ділянки накладаються одна на одну. Віталій Львов говорить про те, що саме по собі обмеження 100 га на одну особу є непоганою нормою, навіть якщо цей ліміт дещо збільшити. Але цей позитив нівелює його тимчасовість, а також загальний негативний контекст, у якому Україна запускає ринок землі.
Запуск ринку землі ще на етапі його обговорення підтримували кілька великих бізнес-об’єднань, як українських, так і західних: починаючи від «Європейської бізнес асоціації» і до «УСПП» і «Українського клубу аграрного бізнесу». Але й вони наголошують на тому, що земельна реформа не повинна бути «сирою» і має враховувати всі нюанси: від роботи земельного кадастру до політики захисту ґрунтів.
Відтак, в «Українському клубі аграрного бізнесу» побоюються, що ухвалений закон матиме і деякі негативні наслідки. Наприклад, в умовах кризи він призведе до продажу селянами своїх паїв дешевше, ніж це було б за інших умов.
Але найвлучнішу оцінку діям влади дали прості українці. В багатьох відгуках в соцмережах можна було прочитати щось на кшталт такого: у нинішній критичний для України час коли в нашій державі триває війна, лютує пандемія коронавірусу влада взялася обкрадати свій народ, позбавляючи його найціннішого – землі. Землі, за яку проливали кров покоління українців, берегли її, примножували багатства. Лише власність на землю в руках простих селян — це єдиний і непохитний скарб, який врятує Україну від голоду, голодомору та вимирання!!
Влада шантажує українців, мовляв, приймуть закон про ринок землі — буде вам 10 млрд. доларів від МВФ. Українці не побачать цих грошей, вони осядуть в кишенях олігархів. Натомість на фоні падіння курсу гривні, селяни змушені будуть продавати свої наділи за безцінь. Це — небачена спекуляція і перетворення селян на жебраків, призведе до катастрофічної ситуації в Україні. Це — небачений цинізм і нехтування життєвими потребами власного народу.
Слід зазначити, що дослуховуючись до такого роду думок, більшість депутатів від Волині не підтримали законопроекту, голосуючи проти, або ж не з’явившись на засідання. Ігор Палиця, Степан Івахів, Ігор Гузь, Ірина Констанкевич, Вячеслав Рубльов були відсутні під час голосування. Також не було в залі під час голосування нардепа від «Слуги народу» Валерія Стернійчука. Волинянин Олександр Колтунович, який входить до фракції «Опозиційна платформа – за життя», був на засіданні, але не голосував. Єдиними нардепами-волинянами, які підтримали скандальний законопроєкт, стали члени партії «Слуга народу», волиняни Федір Веніславський та Андрій Герус.
Щодо решти депутатів то вони голосували так: «Слуга народу» – 206 голосів, «Європейська солідарність» – 23, «Голос» – 13, «Довіра» – 12, позафракційні – 5, ОПЗЖ – 0, «Батьківщина» – 0, «За майбутнє» – 0.
