ВАЛЯ МИХАЛЬСЬКА: «ДЛЯ МЕНЕ ВІРА – ЦЕ СТЕРЖЕНЬ, ЯКИЙ ТРИМАЄ НА ЦІЙ ЗЕМЛІ…»
15 серпня – день, збагачений усіма квітковими барвами і барвами словесних букетів – розкішних і менших, але однаково милих серцю і душі від рідних, друзів, знайомих і тих, хто любить мистецтво і цінує його, — для нашої іменинниці художниці Валентини Михальської з Хворостова, котра понад три десятиліття відтворює цю красу з допомогою пензля і фарб, щоб увіковічнити красиву мить світу і життя у нім. Сама поетизує свою творчість:
Я загубилась у серпневій спеці:
Гаряче сонце, небо і земля…
Несу тобі в долонях, як на таці,
Мелодії нічного скрипаля…
Вчора зателефонувала Валі і вона, як завжди, радо поділилась «своїми днями»: «…Була несподівана зустріч з подругою Жанною Борщ з Горохівщини, котра також «живе» на візку, та спромоглася мене провідати. Щодень стараюсь потихеньку малювати, адже улюблена справа манить, дарує натхнення, народжує в уяві свіжі образи, враження… А загалом моя творчість, мої картини-діти давно, вважаю успішно, працюють для людей десь у залах музеїв Волині і України, на виставках у навчальних закладах, у бібліотеках, я щаслива тим, що твори мої приносять радість, що збагачують красою, дарують натхнення і насолоду…».
Іншого разу Валя Михальська була дуже настроєвою: «Я люблю кожен сантиметр своєї хати, свого подвір’я, люблю своїх односельчан. І дякую усім. Люблю, коли сонце таке красиве, а я сиджу у веранді і всміхаюсь до нього поки воно не сховається за дах. Я уже давно мандрую думками по тих місцях, куди доводилось раніше їздити, тішуся з тих споминів, бо тоді змогла бачити і відчувати любов людей. Люблю допомагати словом і усмішкою, люблю дарувати любов, хочу щоб її було на землі багато-багато…».
Ось вона народна художниця-самородок, палка українка родом з Волині Валентина Михальська: перший лауреат обласної мистецької премії імені Йова Кондзелевича (1994 р.), нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ (2004 р.) і ІІ (2018 р.) ступенів, і ще володарка багатьох мистецьких нагород і відзнак. У її творчому надбанні майже 2 тисячі різножанрових художніх робіт – чи не найголовніші сакральної тематики, портрети, пейзажі, натюрморти, монотипії, створені олією, акварель, пастель, олівці… Більшість з них написані з пам’яті і уяви, адже художниця з 11 років не може вільно ходити, постійно знаходиться у візку. Але наперекір злій хворобі «з малих літ зрозуміла, що за життя треба боротися. Навіть, коли тяжко і коли болить – іти, робити кроки, і доки є хоч краплина сил – не здаватися перед хворобою. І кожного ранку собі кажу: «Я зможу!..».
Завдяки цьому душевному гарту і стійкості, і мужності, і терпінню, а ще великій матусиній любові і турботі всієї родини, Валя таки змогла… Малювати почала у 1985-му, а вже у 1991-му в Луцьку була перша виставка. Затим ще і ще – нині налічується понад 50 красивих презентацій. Окремий напрям роботи – це ілюстрація книжок, також набереться до двох десятків загалом. У 2003-му у видавництві «Християнське життя» вийшов її унікальний змістовний альбом графіки «Червоне і чорне». А у 2004-му відбулася вимріяна виставка у Великому залі Спілки художників України у Києві. Художниця вважає, що їй пощастило взяти участь у ІІІ Міжнародній виставці інвалідів у польському місті Любліні, в конкурсах екслібрисів, присвячених Ленардо да Вінчі і Данте Аліг’єрі, що проходив в Італії, а також в конкурсі «Премія Миру».
Нині художниця Валентина Михальська, хоч слабка фізично, та дух волі має непокірний, завдяки любові до Бога і Божій підтримці: «Для мене віра – це стержень, який тримає на цій землі, а молитва – то найперше, що маю повсякчас робити. За все щиро дякую…»
Бажаємо ж сердечно твоїй миротворчій душі, пані Валентино, злагоди, смирення, радості, міцності здоров’я і незліченну кількість днів, сповнених Сонцем і всеохоплюючою Любов’ю в колі найдорожчих людей!
Валентина Хвас
