Залізничник за покликанням

Здавна у суспільстві по-особливому ставилися до залізничників — людей, невід’ємною частиною життя яких стали сигнали світлофорів, гудки локомотивів, перестук коліс на стиках рейок, щодення праця з догляду колійного господарства, спілкування з пасажирами і багато іншого, притаманного цій галузі. І яку ділянку не візьми, легкого хліба немає ніде. Відтак, для більшості трудівників сталевих магістралей ця праця — свого роду покликання.

Наш співрозмовник, черговий по станції Любомль Роман Вішнер належить до когорти залізничників, які у галузі опинилися не випадково. Народився  і зростав у селі Скиби. Коли ж по закінченні місцевої дев’ятирічки прийшла пора обирати професію, вирішив вступати до Львівського коледжу транспортної інфраструктури.

Детальніше читайте у сьогоднішньому номері газети «Наше життя»