Так починалась війна на Любомльщині

22 червня минає 80 років, як до наших теренів дійшла одна з найстрашніших воєн в історії людства — Друга світова, через жахливі випробування якої пройшли наші батьки, діди і прадіди.

— У 1941 році в межах нашого району кордон проходив по річці Західний Буг. Першими прийняли на себе удар прикордонники 98-го Любомльського прикордонного загону і 10 прикордонних застав, розміщених по Бугу від Білоруського кордону до ділянки 90-го ВолодимирВолинського загону,— розповідає про перші дні воєнного лихоліття на Любомльщині в.о. директора краєзнавчого музею Олександр Остапюк. Найбільш запеклі бої були в районі 8-ї (с. Вовчий Перевіз), 9-ї (с. Бережці), 10-ї (с. Висоцьк) прикордонних
застав. При підтримці бійців полкової школи 306-го стрілецького полку ворог на деякий час був відкинутий за Буг. Активно допомагали заставам бійці 98-го Любомльського прикордонного загону (командир майор Г.Г. Сурженко). Вранці 22 червня на допомогу прикордонникам в район Любомля прибула 45-а стрілецька дивізія. Відчутних ударів фашистам завдав дивізіон бронепоїздів, що діяв на залізничній колії Ковель-Любомль, а також бійці 9-го Ковельського укріпрайону.
Наступного дня фашистські війська прорвались на околиці Любомля, що створило серйозну загрозу правому флангу 15-го стрілецького корпусу. За наказом командування 45-а дивізія 23 червня почала відходити під прикриттям прикордонного загону, який стійко обороняв місто, відбиваючи неодноразові атаки ворога. 24 червня частина 15-го стрілецького корпусу при підтримці 41-ї танкової дивізії та дивізіону бронепоїздів перейшли в контратаку і відкинули ворога від Любомля. Мужньо захищали територію району бійці 61-го стрілецького полку (командир — Г.С. Антонов, який через кілька років був удостоєний звання Героя Радянського Союзу за визволення Києва).
25 червня під натиском переважаючих сил противника радянські війська залишили Любомль. Вранці ворог вступив у місто. Для порівняння: на той час було захоплено вже половину Білорусі. Настала окупація, що тривала довгих три роки…
Попри те, що радянська історіографія багато років наголошувала на віроломності нападу Німеччини на
Радянський Союз, подих війни на наших теренах відчувався ще задовго до її початку. Очевидці з прикордонних сіл розповідали, що їм по кілька разів на день доводилося бачити в небі німецький розвідувальний літак, з якого, очевидно, фотографували територію. Окрім того, за кілька днів до початку бойових дій у села на танці почали приходити нікому не відомі молоді хлопці і сіяли паніку чутками, що,
мовляв, скоро буде війна.
— Є також свідчення жителя Любомля Анатолія Дроздовича, який стверджує, що опівночі проти 22 червня поблизу залізничної станції випадково зустрів двох червоноармійців. Коли ж спробував завести з ними розмову, ті розвернулися і мовчки пішли геть. Це дозволяє припустити, що насправді чоловік зустрів переодягнених німецьких розвідників, — каже Олександр Остапюк. — До слова, німецька розвідка у прикордонні діяла досить активно. Наприклад, в Любомлі перед війною діяло фотоательє, де полюбляли фотографуватися місцеві офіцери — хтось на документи, хтось задля того, щоб надіслати рідним. Так от, буквально за два дні до війни фотограф цього ательє раптово зник. А коли в перші дні війни радянські військові знищили ворожих десантників неподалік Скиб, цього чоловіка, одягненого у форму німецького офіцера, знайшли серед загиблих фашистів, і при ньому була сумка, в якій виявилися фотографії любомльських офіцерів.
Історики стверджують, що інформацію про дату і час нападу Німеччини на СРСР розвідка доносила
до найвищого керівництва держави, однак вона ігнорувалася. Зрозуміло, що такий стан справ накладе
відбиток на боєздатність військових підрозділів, в тому числі і на Любомльщині.
— Яскравий приклад — 178 артилерійський полк, який через зосередженість у різних місцях зброї, боєприпасів та особового складу так і не взяв участь в обороні Любомля, — каже співрозмовник. — Так само через неукомплектованість зброєю та живою силою радянські військові не зуміли скористатися лінією оборонних споруд вздовж кордону, які напередодні війни звели бійці 9-го укріпрайону.
…Немов хвилі, пливуть роки, а історики й досі не можуть назвати точної цифри втрат того воєнного лихоліття. Щороку дедалі менше стає серед нас безпосередніх учасників та очевидців цієї кривавої драми. Тож наш обов’язок берегти добру пам’ять про тих, хто ціною власного життя відстояв мир на рідній землі.