Біжить-тече життя ріка

Неспинно спливають води ріки-життя людського. Несуть у далеку-далеч безповоротну роки рясного буття сповнені радістю і журбою, сміхом і сльозою. А поміж ними — народження, дитинство, юність, зрілість, сім’я і праця, праця, праця… Вперемішку з випробуваннями малими та великими, то вже які кому судилися, який  кому час-доля припадає перебути на цій зелено-привітній щедрій землі… Тому й здається: як і скільки тота людина може винести на своїх плечах і у своїм серці? А от і може. Такі міркування знайшлись, після кількагодинної розмови з давнім знайомим і давнім другом нашої газети, 95-літнім Степаном Андрійовичем Нецьким із села Почапи, котрий тут народився і  з усіх життєвих доріг повертався у цей найрідніший куточок України. Він — «Праведник України», цю заслугу мав і покійний брат Михайло, її отримали з Ізраїлю, бо їхня сім’я у минулу війну допомагала рятувати життя сусідам-євреям.

Подробиці — у сьогоднішньому номері газети «Наше життя»