Продовжив династію машиністів

Хто з хлопчаків у дитинстві, бачачи поїзд, не проводжав його поглядом, мріючи, коли виросте, стати машиністом й самому водити довжелезні состави сталевими магістралями? У когось ці мрії збулися, хтось знайшов себе в інших сферах. Для молодого любомльчанина Євгена Шеремети гуркіт потужних дизельних двигунів локомотивів і перестук коліс вагонів на рейкових стиках — річ, до якої звик давно — ще з малих літ.

«Справа у тому, що мій тато, Петро Васильович, майже сорок літ відпрацював машиністом тепловоза, — каже співрозмовник. — Левова частка цього часового проміжку пройшла на залізничній станції Ягодин. Тато доволі часто брав мене з собою на роботу, розповідав, показував. Тож про працю машиніста, будову локомотива я мав більш ніж достатнє уявлення. Тому, коли прийшла пора обирати професію, все, так би мовити, було зрозуміло: піду у залізничники. І татова порада зіграла роль, та й мені, зрештою, подобалася ця сфера».

Розповідь читайте у завтрашньому номері газети «Наше життя» (3 листопада 2022 року)

Придбати газету можна у магазині «Хліб» у центрі міста, на міському ринку (підприємець Віктор Лобко), у магазині «Продуктовий маркет» поблизу автостанції а також передплатити в редакції, у листонош чи заповнивши форму на сайті Укрпошти.