Із залізницею вже майже тридцять літ
Мабуть, багато хто помічав безпосередньо перед залізничними станціями людей в уніформі, які з прапорцем у руці — згорнутим чи розгорнутим, що теж має своє сигнальне значення, а вночі з ліхтарем, — зустрічають поїзд, що вас везе. Це чергові стрілочних постів. За великим рахунком, у руках цих людей безпека на залізниці. Їх можна порівняти з регулювальниками на величезному перехресті. От тільки скеровувати на потрібну колію поїзди і маневрові состави доводиться упродовж дванадцяти годин.
Для нашої співрозмовниці, Світлани Капітанюк з села Скиби така робота звична вже ось майже три десятиліття.
«…це тільки на перший погляд здається, що у стрілочника робота з розряду «не бий лежачого» — мовляв, їде поїзд, зустрів його з прапорцем чи ліхтариком і далі чекаєш, насолоджуючись романтикою залізничної професії. Насправді «романтика» виглядає дещо інакше. Все починається з команди чергового по станції, котрий повідомляє, на яку колію стрілочник повинен підготувати маршрут. Залежно від отриманої інформації, потрібно вміти швидко зорієнтуватися, до якого стрілочного переводу йти найперше. Зволікати нема коли, адже час для підготовки обмежений…»
«…за зміну можна запросто «намотати» щонайменше десяток кілометрів, адже окрім власне переведення стрілок, черговий має здійснювати догляд за стрілочними переводами: своєчасно змащувати, взимку чистити від снігу, влітку — від трави і сміття…»
Розповідь читайте у завтрашньому номері газети «Наше життя» (2 листопада 2023 року)
Придбати газету можна у магазині «Хліб» у центрі міста, на міському ринку (підприємець Віктор Лобко), у магазині «Продуктовий маркет» поблизу автостанції а також передплатити в редакції, у листонош чи заповнивши форму на сайті Укрпошти.
