Хлопчина, якому завжди буде двадцять
Війна. Ніколи не прошена, вона приходить у наш дім приносить з собою розруху, горе, смерть сльози. Це найгірше, що може бути з усього придуманого людьми. Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. А найстрашніше від того, що, що у вирі війни ми втрачаємо молодих людей, яким би ще жити й жити, і яких доводиться хоронити їхнім батькам. Нещодавно минули сороковини світлої пам’яті полеглого у боротьбі за волю і незалежність України уродженця і жителя села Підгородне Артема Шоцького, який поповнив Небесний легіон, навіки лишившись двадцятилітнім хлопчиною.
«…характерно, що ровесники і друзі хлопчини, з якими випало поспілкуватися, всі, як один, відзначають його товариськість, доброзичливість, комунікабельність…»
«…біда сталася трагічного ранку 21 листопада. Ще пів на сьому Артем переписувався з мамою, повідомляв, що вирушає в наряд й обіцяв зателефонувати через день. Вона йому ще відписала: «Тільки не забудь». Але цього повідомлення хлопець вже не прочитав. Як з’ясувалося, буквально через 20-30 хвилин він, вже йдучи на позицію, потрапив з напарником під артилерійський обстріл. Напарника поранило, а в Артема влучили три осколки, завдавши травм, не сумісних із життям. Сталося це поблизу населеного пункту Кам’янське Запорізької області…»
«…провести воїна в останню дорогу вийшло мале не все село. Сльози були на очах дітей і дорослих, жінок і чоловіків…»
Розповідь читайте у завтрашньому номері газети «Наше життя» (4 січня 2024 року)
Придбати газету можна у магазині «Хліб» у центрі міста, на міському ринку (підприємець Віктор Лобко), у магазині «Продуктовий маркет» поблизу автостанції а також передплатити в редакції, у листонош чи заповнивши форму на сайті Укрпошти.
