Залізничник у третьому поколінні
У кожній сфері життєдіяльності є безліч прикладів професійних династій, коли справу предків успішно продовжують нащадки. Ці люди, пізнаючи тонкощі залізничної справи ще з дитинства, несуть у собі не лише досвід і знання своїх попередників, але й глибоку любов до роботи, яку потім передають у спадок наступним поколінням.
Наш співрозмовник, начальник залізничної станції «Любомль» Микола Бришко належить до когорти саме таких людей, які продовжують родинну традицію професіоналізму і відданості обраній справі.
«І справді, я залізничник у третьому поколінні. Почнемо з того, що народився і виріс у Здолбунові — місті залізничників, — усміхаючись, каже Микола Миколайович. — Дідусь мій, Петро Євдокимович Бришко ще з періоду війни, коли визволили Здолбунів, понад 35 років був складачем поїздів, потім черговим по станції і маневровим диспетчером. Тато, Микола Петрович, був машиністом — водив вантажні і пасажирські поїзди до Львова, а коли електрифікували частину залізниці на Волині, то й до Луцька, Ковеля. Тож відповідь на питання, що спонукало обрати професію, як мовиться, на поверхні».
Розповідь читайте у завтрашньому номері газети «Наше життя» (5 листопада 2024 року)
Придбати газету можна у магазині «Хліб» у центрі міста, на міському ринку (підприємець Віктор Лобко), у магазині «Продуктовий маркет» поблизу автостанції, у продуктовому магазині на розі вулиць Української Армії, Шевченка і Прикордонників (перехрестя «Рогатка»), а також передплатити в редакції, у листонош чи заповнивши форму на сайті Укрпошти.
