Його мить життя спинилась назавжди
Сьогодні члену НСЖУ, професіоналу фото- і тележурналістики Володимиру Мучаку виповнилося б 65. Не судилося. Півтора роки тому його не стало — миттєво, як раптом спиняється один кадр у фотооб’єктиві. Як же смутно-гірко писати про колегу і щирого приятеля сродної душі, з яким, здається, зналися вічність, у минулому часі, коли біль ще пече…
Ми прийшли у Любомльську районну газету «Радянське життя» (таку назву мала на той час) одночасно, на початку осені 1977 року. Колектив тоді був молодий, веселий, дружній і завзятий: дискусії на актуальні теми, обговорення книжок чи статей з «Літературної газети», різних модних на той час тенденцій, усього, що хвилювало нашу журналістську допитливість, було у вирі редакційного повсякдення. Володя Мучак, недавній випускник середньої школи у рідному селі Полапи, відразу став душею редакційного гурту. Завжди був спокійний, врівноважений, тактовний, уважний, дружелюбний, ніколи не кривив душею, завжди готовий підставити плече. Здається, усі гарні епітети пасували до його характеру і поведінки. І при кожній нагоді мав фотоапарат при боці: фіксував наше щодення. Захоплювало, що на його знімках глибинні особистості, виразні художні змалювання людського буття. Коли ж поверталися з відрядження і потрібно було оперативно проявляти фотоплівку, а ще залишалося кілька вільних кадрів, то скликав дівчат і проводив фотосесію у дворі редакції. Тому залишилось у колег чимало його змістовних, справді ліричних художніх знімків, створених з натхненням.
Пізніше, коли перелистувала один з багатьох десятків томів газети «Наше життя» за 1987 рік, також спіймала себе на думці, що у фотоілюстрації з підписом Володимира Мучака уважно і довго вдивляєшся, вони сповнені змістом і глибиною, образністю, на них проглядається характер людини — він вмів дивним чином оживити мить, так диктували його погляд і серце. Як добре було б провести дослідження творчості фотожурналіста, як одну із достойних і талановитих сторінок художнього мистецтва Волині й України. Пригадую, були у Володимира Мучака плани створити власний фотоальманах. Працював успішно і у тележурналістиці — у 1993-2017 роках у Волинській обласній держтелерадіокомпанії…
Володимир Мучак отримав за свою старанну і віддану творчу працю найвищу нагороду ще за життя — визнання і шану людей. Мав професійну відзнаку — «Золоту медаль української журналістики». Він їх заслужив своїм чесним і діяльним творчим життям, в основі якого були любов і віра…
Тому й залишиться назавжди у нашій пам’яті надійним другом, талановитим журналістом, щирою і добропорядною Людиною.
Валентина ХВАС, голова районної організації НСЖУ.
