Рідна мова є і вічно буде!
Це державне свято встановлено Указом Президента у 1997 році. А 20 років тому у цей день в Україні було започатковано Радіодиктант української єдності, який єднає усіх українців світу, хто любить і шанує українське слово, хто переконаний, що «народ – зодчий мови, мова – зодчий народу».
Ось і сьогоріч 9 листопада о 9 годині ранку зберімося гуртом, хто в класі, хто за робочим столом, хто зупиниться в автомобілі, словом, як кому буде зручно, але напишемо Наш спільний Радіодиктант. Така вервечка поєднає усіх навколо рідного Слова, стане патріотичною акцією необхідною нашій державі, коли стільки навколо незгод і тривог, неправди і зрад… Напишемо диктант не для того, щоб потім шукати в нім помилки, а лиш для того, щоб зробити це разом, щоб наші серця билися в унісон, щоб непроминущим було це почуття, вело і згодом до добрих помислів і дій, до любові. «Єднаймося, брати мої!»
Автором тексту цьогорічного Радіодиктанту став засновник, директор і редактор видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, лауреат Шевченківської премії, письменник Іван Малкович, який, до речі, зізнався в інтерв’ю, що дуже хвилюється, щоб не нарікали на нього ті, хто буде писати, але він старався, щоб диктант був легким і корисним. Читатиме текст популярна українська акторка, телеведуча, волонтерка, володарка першої національної кінопремії «Золота дзиґа» Римма Зюбіна. «Є речі, які об’єднають нас! І саме сьогодні ми маємо зберегти їх і підтримати. Ми всі — діти України! Щоб грамотно писати та розмовляти, потрібно, насамперед, читати книжки і переписувати їх».
Керівник Радіодиктанту, журналіст Дмитро Хоркін, називає цей день «масштабною подією осені» і закликає українців консолідуватися навколо неї: «Щороку ми отримуємо 20-30 тисяч листів із диктантами від наших слухачів і глядачів. Незалежно де о 9 годині ви будете — у кав’ярях, музеях, на виробництві чи в офісах — усюди звучатиме Радіодиктант і можна писати. Його будуть транслювати на Українському радіо, радіо «Культура», UA:Першому каналі, на всіх регіональних каналах, на фейсбук-сторінках Суспільного мовлення… Час надсилання текстів — одна доба, листи за поштовим штемпелем. Можна — електронною поштою…».
«Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла» — захоплювався наш великий українець Микола Гоголь.
А між тим, диву даєшся через те, що твориться у вищих колах влади, як там кишить безглуздим неспокоєм так званих «державних мужів», кому зовсім не до снаги і смілива-калинова мова, яка «не корилася царю». Серед іншого, (це ж треба!) — від 7 липня ц.р. Конституційний суд України розпочав розгляд подання 51 народного депутата про відповідність Конституції закону «Про забезпечення функціонування української мови, як державної»… Автори клопотання вказують на дискримінацію мов меншин, зокрема, російськомовних громадян… Як зазначає доктор філологічних наук, професорка і академік Лариса Масенко: «Це питання надзвичайно політизоване. Закон ухвалили лише у 2019 році, за роки незалежності його не було. Велике досягнення, що українська мова була затверджена в статусі державної, але цього мало. Необхідний був закон, як у багатьох країнах, який би чітко визначив, сфери, де застосування української мови є обов’язковим…» Як кажуть, вороги не дрімають…
На думку раптом прийшли слова українського поета-гумориста Павла Глазового:
«Що для неї колотнеча
Ваша політична –
Ви тут гості тимчасові…
Україна ж вічна!»
Валентина ХВАС.
