90-літтям заяснів життєвий небозвід Катерини Йосипівни!
А іменинниця на те тільки скромно плечами знизує і усміхається приязно-тихо: «Не віриться ниц — якось бігом-бігом пробігли роки, й не зоглянулась, тільки по онуках визначаю… Слава Богу, що даю собі раду».
Родину Конашуків-Охманюків-Сацюків з Любомля знають напевне як активних людей у культурному житті краю: глава сімейства Іван Кузьмич Конашук, Царство Небесне його душі, був активістом громадського життя, музикантом, учасником народного хору «Осіннє золото» і дбав про творчі нахили дітей й онуків, вони тепер — талановиті бібліотекарі, викладачі музики, артисти-солісти, музиканти і керівники ансамблів… Ствердно кажемо: культурним успіхом обрамлена родина. Але чи здогадується хтось, хто найбільше радіє і пишається її творчим досягненням? Хто першим від колиски плекав ці таланти, хто благословляв, заспокоював, підтримував, вірив? Звісно ж, дружина, мама, бабуся, ревна хранителька родинного гніздечка — Катерина Йосипівна Конашук. Це з її життя тихого і невтомно-многотрудного склався неписаний, але ствердний Диплом цінностей, в якім означено її 90-літній жіночий талант найкращими епітетами рідної мови: Доброта. Розум. Краса. Працелюбність. Розважливість. Скромність. Відданість. Терплячість. Поступливість. Порядність. Чесність. Любов-Любов-Любов… Всіх, звісно ж, не перелічити, але вони достойно мають своє місце у її душі і серці.
Детальніше про ювілярку читайте у сьогоднішньому номері газети «Наше життя»