«Молюсь, щоб бодай уві сні прийшов…»
Життя співвітчизників, тих, хто нас захищає: наших дітей і батьків, зовсім юних і старших, необстріляних і досвідчених — ось страшна ціна проклятої, жорстокої і кривавої війни, що триває на території нашої держави. Нещодавно минуло сорок скорботних днів, як у розквіті сил обірвалася життева дорога нашого земляка, любомльчанина Антона Юрійовича Скаршевського. Провести Героя в останню дорогу, віддати данину шани його подвигу прийшли сотні містян. Важко даються слова, якими можна передати той біль втрати воїна, який поліг за те, щоб жили ми під мирним небом.
«Немов усе обірвалося після такої втрати, почуваєшся, немов птах з одним крилом, — каже дружина воїна Анастася Скаршевська. — Принагідно хочу подякувати родичам, кумам, сусідам, друзям, знайомим, за підтримку у важку хвилину… Антон був впертим, справедливим, якщо відчував, що правий на сто відсотків, то завжди доводив свою правоту. Завжди допомагав усім, хто про це просив, нікому не відмовляв. У нього склалися дуже добрі стосунки з моїм татом — вони були, як рідні брати. Багато планував зробити, збиралися будинок добудовувати… Вже нічого не планується, вже не хочеться нічого. Отак чекаєш ночі й молишся, щоб приснився, щоб бодай уві сні побачитися, щоб прийшов і сказав, як він там… Ношу на ланцюжку обручку коханого, як пам’ять — буде на згадку нашому синочкові, який вже ніколи не обійме рідного тата».
Розповідь читайте у завтрашньому номері газети «Наше життя» (13 липня 2023 року)
Придбати газету можна у магазині «Хліб» у центрі міста, на міському ринку (підприємець Віктор Лобко), у магазині «Продуктовий маркет» поблизу автостанції а також передплатити в редакції, у листонош чи заповнивши форму на сайті Укрпошти.
