За що гинули юні українці в чужій країні?

Завтра виповнюється 35-та річниця початку виведення «обмеженого контингенту» радянських військ з Афганістану. Проливали кров у далекій гірській країні наші сини й брати за міфічні ідеали соціалізму, так званий інтернаціональний обов’язок, постулати бородатих теоретиків комунізму К. Маркса і Ф. Енгельса, з примхи кремлівської войовничої престарілої «п’ятірки» у складі Брежнєва, Суслова, Андропова, Устинова і Громика. Як не прикро, але в тодішньому керівництві (політбюро, секретаріаті ЦК, в уряді) не виявилося жодного сміливого діяча, який би висловив якщо не протест, то бодай сумнів чи занепокоєння з приводу несправедливого вторгнення регулярних військ в Афганістан.

Як це нагадує сьогоднішню росію, яка віроломно, неспровоковано розпочала збройну агресію проти незалежної і суверенної України. І тут ні в керівництві, ні серед депутатів, сенаторів, федеральних органів не знайшлося жодного, хто б покритикував вождя путіна за його авантюрну затію під маскою «СВО». Своїм мовчанням усі клеврети путінського оточення лише заохочують до кровопролиття і численних руйнувань, смертей, в основному молодих, людей по обидва боки кордону.

Роздуми читайте у завтрашньому номері газети «Наше життя» (15 лютого 2024 року)

Придбати газету можна у магазині «Хліб» у центрі міста, на міському ринку (підприємець Віктор Лобко), у магазині «Продуктовий маркет» поблизу автостанції, а також передплатити в редакції, у листонош чи заповнивши форму на сайті Укрпошти.