Його птахи щебечуть про світлі миттєвості
У Володимира Філіпчука – чоловіка відомого не тільки на рідній Любомльщині та Волині, а й в Україні, як художника і майстра з коренепластики, письменника і журналіста, члена НСЖУ, який тонко відчуває слово з його розмаїтою семантикою, захопленого історією, літературою, мистецтвом, живим світом природи, подорожами, особливо стежками рідного краю — красивий ювілей — 55!
«Назад дороги в долі не буває… та душа жадає миттєвостей світлих вороття…». Ці рядки з вірша і у пана Володимира безперечно викличуть гарні спогади про юність, коли були пошуки себе і «подих від поцілунків забивало», поведуть до витоків біографії у дитинство та на дороги зрілості, які спрагло життя напувало джерельною водою натхнення, пізнання, жаги до творчості і любові. Бо народитися Володимиру Філіпчуку пощастило у чудесному озерному краї в селі Пульмо Шацького району. Там навчався у початкових класах, потім сім’я переселилась у місто Любомль, де закінчив середню школу, а потім місцеве професійно-технічне училище. І професія будівельника допомогла творити розмаїту географічну карту його трудових мандрівок у міста близькі і далекі: довелось працювати у Любомлі, Ковелі, Луцьку, Миколаєві, Бресті, Москві, Владивостоці, на шахтах Нововолинська і Червонограда. З метою подорожей і відкриттів обійшов та об’їздив майже всю Україну, Білорусь, країни Прибалтики та Росії. Вільний час заповнював читанням, найбільше допитливому Володимиру до душі творчість письменників Ярослава Гашека, Михайла Зощенка, Чингіза Айтматова, а також полонили його мистецькі
почуття художники Рембрандт, Моне, Ренуар, інші. Така «самоосвіта» розбудила згодом ще більше і уяву Володимира, і таланти, навчила мислити, збагатила його світ красивим і корисним, врешті «вклала» наполегливо в руки перо, пензель, різець, і веліла творчим пошуком дивуватися навколишньою красою, втілювати її художнім словом, фарбами, різьбленням… Світ неповторний, привабливий, несподіваний… І він основа та зміст творчості Володимира Філіпчука. Понад 20 років тому почав працювати з деревом, як сам каже, «став співавтором з власне природою». Збираючи гриби (Володимир Йосипович ой який запеклий гриболов), придивлявся і до деревинок, сучків, коріння, гілляк — відразу бачив цікаву форму чи силует, незвичайних героїв чи загадкові викрутаси… Розповідає: «У мене вже виробилось пильне спостереження. Погляд сам спиняється на чомусь цікавому, а вже додивитисярозгадати часом і друзі допомагають, вони й приносять часто різні дерев’яні зразки, на які також надибують у лісі». Такі творчі пошуки і знахідки увінчалися цілою галереєю виробів коренепластики, яких нині налічується близько двох сотень. І виставок у Володимира Йосиповича було вже 5. Перші дві у 2009-му та 2011-му були організовані в обласному краєзнавчому музеї та управлінні лісового господарства — «Волинський лісоград». У 2014-му у Любомльському краєзнавчому музеї 
персональна виставка «Знайомі незнайомці з Волинських лісів». А в грудні 2017-го понад 60 скульптур з дерева були показані в обласному навчально-методичному центрі культури на виставці «Дивися в корінь». Художник також був запрошений для організації фантазійної виставки з дерева у Рівненській області. Доповнюють творчий портрет Володимира Філіпчука його таланти до красного письменства та живопису. Він є автором трьох книжок віршів і прози та цілої серії журналістських матеріалів: нарисів, публіцистики, репортажів, бувальщин, що також склало б не один збірник за понад 10 років праці в редакції райгазети «Наше життя». Такий дивний спалах мистецького сузір’я в творчості одного митця Володимира Філіпчука захоплює і спонукає до спостережної мислі. Є, наприклад, у пана Володимира незвичайна лірична скульптура «Лісові новини»: на гілках примостилася зграйка пташок і така життєрадісність опановує від споглядання на них, що здається чуєш їх дзвінко-веселі голоси про весну, про життя, про надію, так вони жваво щебечуть про світлі життєві миттєвості для свого майстра-художника Володимира Філіпчука.
Валентина ХВАС