30-річчя з тисячолітньої історії
28 січня три десятиліття тому Верховна Рада затвердила синьо-жовтий стяг державним прапором України. За античних часів прапор виник як засіб сигналізації, що переважно використовувався у військових цілях. Найчастіше це був клаптик тканини, прикріплений до списа. Таким чином позначалося місце збору воїнів та сигналізувалося про подальше переміщення. Без цього військового атрибуту війська не йшли в похід і не вступали в бій.
Коли ця атрибутика з’явилася у наших предків, достеменно невідомо, але знаємо, що за часів Київської Русі вже використовувалася. Причому, за словами М.Каразіна, слов’яни обожнювали свої прапори і вірили, що у воєнний час вони є святішими від усіх ідолів.
Що ж стосується використання кольорової гами нинішнього Державного Прапора, то відомо, що поєднання синього і жовтого кольорів вперше з’явилося на гербі Володимира Великого — золотий тризуб на синьому фоні.
Чи могло це слугувати концепцією формування майбутнього національного прапора? Можливо, саме так, адже в подальшому поєднання саме цих кольорів ми зустрічаємо доволі часто в історії України.
Відомо, що в ХІІІ столітті золотий лев на синьому тлі прикрасив герб сина Данила Галицького — Лева. Потім синьо-жовті кольори майнули в Грюнвальдській битві 1410 року, де поруч з литовцями і смоленцями у складі польської армії билися галичани. А вже в XV-XVI ст. їх почали використовувати в гербах українських міст, особливо тих, хто отримав Магдебурзьке право.
У козацьку добу разом із малиновими використовувалися блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї, постатей святих тощо. Зокрема, як стверджує М.Битинський: за часів козацької доби до гетьмана Мазепи найбільш популярним кольором був малиновий.
Від гетьмана Мазепи поступово починають заводитись у козацтва корогви сині чи блакитні з золотими або жовтими нашитими на них хрестами. Навіть на відомій картині Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» ліворуч ми бачимо жовто-блакитний прапор.
Що ж стосується процесу встановлення синьо-жовтого прапора як державного, то перша спроба була зроблена в Галичині, коли під час революційних подій 1848 року в Львові було створено Головну Руську Раду, яка відновила використання герба Галицько-Волинської держави та синьо-жовтого прапора.
У 1918 р. Центральна Рада затверджує державним прапором УНР стяг жовто-блакитного кольору. Натомість пізніше в проголошеній Західно-Українській народній республіці державним було визнано знамено синьо-жовтого кольору.
За гетьмана Скоропадського та Директорії український прапор виглядав наступним чином: блакитна смуга вгорі, а жовта — внизу.
За часів УРСР синьо-жовтий прапор перебував у «підпіллі», замайорівши знову 14 березня 1990 року в м. Стрий, а через декілька днів по багатьох містах України, зокрема, і в древньому Любомлі.
23 серпня 1991 року група народних депутатів на чолі із В’ячеславом Чорноволом внесла синьо-жовтий прапор до українського парламенту. Якраз до цієї події був прив’язаний Указ Президента Леоніда Кучми «Про День Державного Прапора України». Сьогодні цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї Верховної Ради України. А 28 січня 1992 року ВРУ утвердила синьо-жовтий прапор державним. Під ним нині, як і раніше, відбуваються всі важливі події в житті України.