125 років від дня народження Євгена Маланюка

Однією з колоритних постатей називають ім’я Євгена Маланюка, якого вважають одним з найкращих українських поетів ХХ століття. Його доля склалась так, що своє життя він прожив поза Україною, але з Україною в серці. Про це йдеться на сторінці Любомльської публічної бібліотеки у Фейсбуці.

Завжди напружено, бо завжди проти течій,

Завжди заслуханий: музика, самота.

Так, без шляху, без батька , без  предтечі,

Так – навпростець- де спалює мета.

Ці рядки,  написані в «Біографії»  належать двадцятивосьмирічному юнакові Євгену Маланюку.

«Сподіваємось, сьогоднішня наша книжкова викладка «Євген Маланюк — самобутній митець української діаспори» стане ще одним своєрідним відкриттям мужності  таланту цієї неординарної постаті», — йдеться у дописі.

І дійсно, поет буряної доби  має повне право сказати про себе:

Мій ярий крик, мій біль тужавий,

Випалюючи ржу і гріх,

Ввійде у складники держави,

Як криця й камінь слів моїх

І повертається в Україну Євген Маланюк, повертається своїм нетлінним словом.