«Любила своїх школяриків і люблю, хоч вони вже давно виросли»
Мабуть, найвищою оцінкою роботи будь-якого вчителя є теплі спогади тих, кому присвячував роки своєї праці, вкладаючи душу. До того ж, далеко не кожен педагог може похвалитися тим, що учні через багато літ по закінченні школи пам’ятають день його народження. Отже, труди вчительські були недаремними. Такий висновок робиш, спілкуючись з колишніми учнями знаної у Любомлі вчительки іноземної мови Валентини Федорівни Будняк, на чий поріг нещодавно постукав прекрасний 75-річний ювілей. Повірте, приємно вражає, коли до редакції приходять випускники, які востаннє переступили шкільний поріг хто більше тридцяти, а хто й понад сорок років тому, щоб через газету привітати свою класну керівничку.
«Обрати фах для мене було нелегко, хотілось займатися тим, що до душі. У школі в мене були дуже хороші вчителі: Ніна Костянтинівна Войтенко, Василь Андрійович Глущук, Марія Іванівна Піменова, Віра Іванівна Козачук, Марія Тихонівна Широчук та багато інших, — пригадує Валентина Федорівна. — Своєю невтомною працею вони надихнули багатьох своїх учнів обрати вчительську професію, в тому числі й мене».
Розповідь читайте у завтрашньому номері газети «Наше життя» (10 листопада 2022 року)
Придбати газету можна у магазині «Хліб» у центрі міста, на міському ринку (підприємець Віктор Лобко), у магазині «Продуктовий маркет» поблизу автостанції а також передплатити в редакції, у листонош чи заповнивши форму на сайті Укрпошти.
